Гіпертонічний тягар при хронічній хворобі нирок: чи є нічна гіпертензія основною причиною?

Хронічна хвороба нирок (ХХН) є серйозним глобальним тягарем, пов’язаним не лише з поступовою втратою функції нирок, а й з численними супутніми ускладненнями, серед яких гіпертензія займає центральне місце. До 90% пацієнтів на пізніх стадіях ХХН або таких, що перебувають на замісній нирковій терапії, мають підвищений артеріальний тиск. Особливу клінічну тривогу викликає нічна гіпертензія — стан, що не лише часто лишається поза діагностичним полем, але й має доведений негативний вплив на прогноз при ХХН.

Нічна гіпертензія: прихований ворог

У здорових осіб артеріальний тиск у нічний час природно знижується на 10–20% порівняно з денним рівнем — явище, відоме як "нічне занурення". У пацієнтів із ХХН це зниження часто порушується або зовсім відсутнє (так званий "нон-діпер" або "ріверс-діпер" профіль). Такий профіль тиску асоціюється з гіршим прогнозом як щодо ниркових, так і серцево-судинних подій.

Виявлення нічної гіпертензії утруднене через обмежене використання амбулаторного моніторингу артеріального тиску (АМАТ) — єдиного достовірного методу, що дозволяє виявити порушення циркадного ритму артеріального тиску. Відсутність широкої доступності цього методу веде до недооцінки проблеми, а отже — до втрати можливості раннього втручання.

Механізми розвитку нічної гіпертензії при ХХН

Патофізіологічні механізми нічної гіпертензії в контексті ХХН є багатофакторними та складними. Основними серед них вважаються:

• Затримка натрію та рідини, що веде до перевантаження об’ємом, особливо у нічний час, коли рециркуляція рідини посилюється у горизонтальному положенні.
• Дисфункція вегетативної нервової системи, з порушенням симпатико-парасимпатичного балансу.
• Активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка посилює судинний тонус і зменшує натрійурез.
• Порушення добового ритму гормональної регуляції, зокрема антидіуретичного гормону.

Ці механізми створюють порочне коло: зростання тиску вночі погіршує ниркову перфузію, посилює гломерулярну гіпертензію, сприяє протеїнурії, структурним змінам у нирках та лівошлуночковій гіпертрофії, що додатково посилює серцево-судинний ризик.

Клінічні наслідки нічної гіпертензії

Нічна гіпертензія значуще асоціюється з такими ускладненнями:

• Гіпертрофія лівого шлуночка
• Підвищений ризик серцево-судинних подій (інфаркт міокарда, інсульт)
• Прогресування протеїнурії
• Погіршення швидкості клубочкової фільтрації
• Підвищена смертність серед пацієнтів на діалізі

Ці клінічні зв’язки підкреслюють потребу не лише в контролі середньодобового тиску, але й у корекції саме нічного компонента.

Лікувальні підходи: час має значення

Сучасна терапія гіпертензії при ХХН базується на зміні способу життя, застосуванні діуретиків, засобів з впливом на РААС та блокаторів кальцієвих каналів. У фокусі нових досліджень — хронотерапія: адаптація часу прийому антигіпертензивних засобів відповідно до добового ритму артеріального тиску.

Попередні результати свідчать, що прийом певних препаратів у вечірній або нічний час може ефективніше знижувати нічний тиск і покращувати добовий профіль тиску. Проте, доказова база в пацієнтів саме з ХХН ще недостатня, а отже — потребує розширення.

Перспективи та виклики

Незважаючи на визнання нічної гіпертензії важливим прогностичним чинником, клінічна практика ще не в повній мірі інтегрувала це знання. Серед бар’єрів — обмежена доступність АМАТ, недостатній обсяг клінічних досліджень, орієнтованих на саме нічний компонент гіпертензії, та відсутність чітких клінічних настанов.

Майбутні дослідження мають бути спрямовані на:

• Вивчення ефективності хронотерапії у пацієнтів з ХХН.
• Розробку протоколів стратифікації ризику з урахуванням нічного тиску.
• Впровадження рутинного АМАТ у групах високого ризику.

Висновки

Нічна гіпертензія — приховане, але потужне ускладнення ХХН, що значною мірою визначає прогноз. Вона має чіткий патофізіологічний зв’язок із нирковою та серцево-судинною дисфункцією, і потребує цілеспрямованого підходу в діагностиці й терапії. Посилення акценту на амбулаторному моніторингу тиску, персоналізовані підходи до лікування та фокус на хронотерапії можуть стати ключовими інструментами у зниженні гіпертонічного тягаря при ХХН.

ДЖЕРЕЛО: Clinical Kidney Journal

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.