Рівень глюкози через годину після навантаження як провісник смертності: нові перспективи для здорових людей

Високий кров'яний тиск, підвищений рівень глюкози в плазмі та високий індекс маси тіла (ІМТ) давно визнані основними факторами ризику смертності. Проте, значно менше відомо про біологічні маркери, які можуть передбачати майбутню смертність у осіб, що наразі вважаються здоровими. Виявлення таких ранніх предикторів і розуміння пов'язаних з ними причин смерті могли б дозволити своєчасну діагностику та цілеспрямовані втручання, потенційно збільшуючи тривалість здорового життя.

Саме з цією метою було проведено дослідження, що використовувало дані популяційної когорти Ohasama, триваючого проспективного дослідження, розпочатого в Японії у 1986 році. Це дослідження вже надало важливі висновки, які вплинули на діагностичні критерії, наприклад, для домашньої гіпертензії. У рамках когорти Ohasama безперервно збиралися дані про причини смерті, такі як серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, а також злоякісні новоутворення, поряд з різними показниками крові, включаючи результати 75-грамових пероральних тестів на толерантність до глюкози (ПТТГ). Аналіз цих даних показав, що рівень глюкози в плазмі через 1 годину після навантаження (1-годинна глюкоза після навантаження) під час ПТТГ є найбільш значущим показником, пов'язаним зі смертністю.

Роль 1-годинної глюкози після навантаження в прогнозуванні смертності

Наразі діагностика діабету базується на комбінації показників, таких як рівень глюкози в плазмі натщесерце, 2-годинна глюкоза після навантаження, випадковий рівень глюкози в плазмі та показник глікованого гемоглобіну (HbA1c). Ці критерії головним чином спрямовані на запобігання мікросудинним ускладненням діабету. Проте 1-годинна глюкоза після навантаження вже давно викликає інтерес як предиктор розвитку діабету, а попередні дослідження підтверджують її корисність у прогнозуванні майбутнього діабету. Більше того, кілька лонгітюдних досліджень показали, що 1-годинна глюкоза після навантаження може передбачати смертність від усіх причин. Наприклад, дослідження продемонстрували, що значення 1-годинної глюкози після навантаження 200 мг/дл або більше є незалежним фактором ризику смертності від ішемічної хвороби серця та загальної смертності. Інші дослідження виявили зв'язок між 1-годинною глюкозою після навантаження 155 мг/дл або більше та смертністю від усіх причин у представників європеоїдної раси, а також підвищену смертність від усіх причин у китайських чоловіків похилого віку без діабету з найвищим тертилем 1-годинної глюкози після навантаження.

Однак у цих дослідженнях часто аналізувалися лише конкретні значення 1-годинної глюкози після навантаження, що залишало невирішеними питання про те, наскільки сильно цей показник пов'язаний зі смертністю та яке порогове значення є найбільш доцільним для прогнозування майбутньої смерті. Крім того, конкретні причини смерті, пов'язані з високим рівнем 1-годинної глюкози після навантаження, залишалися нез'ясованими. Визначення відповідного порогового значення та ідентифікація пов'язаних причин смерті має вирішальне значення для раннього виявлення та цільових втручань. Тому дане дослідження було спрямоване на з'ясування цих ключових питань у осіб з нормальною толерантністю до глюкози (НТГ).

Нові висновки: 170 мг/дл як порогове значення та пов'язані причини смерті

У цьому дослідженні, шляхом розрахунку індексу конкордантності Харрелла C, було виявлено, що рівень 1-годинної глюкози після навантаження 170 мг/дл або більше є надзвичайно потужним і найбільш значущим предиктором смертності від усіх причин у пацієнтів з НТГ. Крім того, дослідники вивчили, які причини смерті сприяли підвищеній смертності, що спостерігалася в групі НТГ з 1-годинною глюкозою після навантаження ≥170 мг/дл. Було встановлено, що підвищена частота смертності від серцево-судинних захворювань та злоякісних новоутворень була тісно пов'язана з 1-годинною глюкозою після навантаження ≥170 мг/дл. Це свідчить про те, що 1-годинна глюкоза після навантаження ≥170 мг/дл може слугувати корисним пороговим значенням для раннього виявлення та цільових втручань щодо серцево-судинних захворювань та злоякісних новоутворень, що потенційно може призвести до збільшення тривалості життя.

Перегляньте запис:

Деталі дослідження та результати

Дослідження охопило 993 учасники без анамнезу діабету, віком від 35 років, які пройшли ПТТГ у період з 1997 по 2013 рік у когорті Ohasama. Середній вік учасників становив 63,1 року, а середній ІМТ — 23,7 кг/м². Більшість учасників (67,8%) були жінками. Середній період спостереження склав 14,3 року, за цей час було зафіксовано 184 випадки смерті від усіх причин. Для визначення причин смерті використовувалися дані Національної статистики життєдіяльності Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення Японії, класифіковані відповідно до Міжнародної класифікації хвороб-10.

Початковий аналіз всієї когорти показав, що рівні глюкози натщесерце та 1-годинна глюкоза після навантаження під час ПТТГ були найбільш значуще пов'язані зі смертністю від усіх причин. Інші показники, такі як 2-годинна глюкоза після навантаження, рівні інсуліну, HOMA-IR та HbA1c, не показали статистичної значущості. Зокрема, 1-годинна глюкоза після навантаження ≥162 мг/дл була суттєво і сильно пов'язана зі смертністю від усіх причин (співвідношення ризиків 1,620). Графіки виживання Каплана-Мейєра наочно продемонстрували значно крутіше зниження кумулятивної виживаності в групі з високим рівнем 1-годинної глюкози після навантаження.

Зосередившись на 595 учасниках з НТГ (середній вік 62,0 роки, середній ІМТ 23,2 кг/м², 68,2% жінок), було підтверджено, що 1-годинна глюкоза після навантаження ≥162 мг/дл все ще значно пов'язана зі смертністю від усіх причин. Подальший аналіз, що використовував індекс конкордантності Харрелла C, виявив, що порогове значення 1-годинної глюкози після навантаження 170 мг/дл має найвищу прогностичну значущість для смертності від усіх причин у суб'єктів з НТГ. Цей рівень 1-годинної глюкози після навантаження ≥170 мг/дл був сильно пов'язаний зі смертністю від усіх причин (співвідношення ризиків 1,821).

Найважливішим висновком є ідентифікація причин смерті: 1-годинна глюкоза після навантаження ≥170 мг/дл була значно і сильно пов'язана як зі смертністю від серцево-судинних захворювань (співвідношення ризиків 3,370), так і зі смертністю від злоякісних новоутворень (співвідношення ризиків 2,512). Ці результати свідчать про те, що саме ці причини смерті значною мірою сприяють підвищеній смертності, що спостерігається у осіб з високим рівнем 1-годинної глюкози після навантаження. Цікаво, що підвищення смертності від серцево-судинних захворювань спостерігалося раніше в період спостереження (менше 5 років), тоді як смертність від злоякісних новоутворень значною мірою сприяла смертності в пізніший період (10 років і більше).

Перегляньте записи:

Обговорення та потенційні механізми

Це дослідження є важливим кроком у розумінні ранніх предикторів смертності у, здавалося б, здорових людей. Воно чітко показує, що 1-годинна глюкоза після навантаження під час ПТТГ є потужним показником майбутньої смертності, особливо у осіб з нормальною толерантністю до глюкози. Це відрізняється від традиційних діагностичних критеріїв діабету, які, як правило, зосереджуються на 2-годинній глюкозі після навантаження, і припускає, що 1-годинний показник може надавати унікальну прогностичну інформацію.

Хоча відомо, що високі піки глюкози після їжі можуть сприяти розвитку атеросклерозу, рівень 170 мг/дл, виявлений як оптимальне порогове значення в цьому дослідженні, відносно помірний, що вказує на інші потенційні механізми. Також було досліджено інсулінорезистентність та гіперінсулінемію, які, як відомо, сприяють розвитку атеросклерозу та новоутворень. Проте, ані рівні інсуліну в сироватці крові, ані значення HOMA-IR не були суттєво пов'язані зі смертністю, що свідчить про те, що інсулінорезистентність, ймовірно, не є основним механізмом, що лежить в основі підвищеної смертності, пов'язаної з високим рівнем 1-годинної глюкози після навантаження.

Автори висувають гіпотезу, що ключову роль може відігравати утилізація глюкози печінкою. Печінка є першою зупинкою для абсорбованої глюкози, і її ефективність у переробці глюкози впливає на рівень глюкози в периферичному кровообігу. Більше того, печінка також обробляє численні шкідливі речовини, включаючи харчові канцерогени. Тому знижена здатність печінки утилізувати глюкозу, що відображається у вищих рівнях 1-годинної глюкози після навантаження, може бути показником зниженої здатності печінки виводити токсичні речовини. Це може призвести до накопичення шкідливих сполук у крові, що з часом сприяє розвитку атеросклерозу та/або злоякісних новоутворень. Цей механізм, що потребує подальших масштабних досліджень, пропонує новий погляд на зв'язок між рівнем глюкози та майбутньою смертністю.

Також рекомендуємо розділ Протоколи,
що містить адаптовані для системи охорони здоров’я України
клінічні настанови та протоколи, що слугують доказовою основою для ефективного лікування.

Обмеження дослідження та майбутні напрямки

Важливо відзначити кілька обмежень цього дослідження. По-перше, не спостерігалося, чи розвивався у учасників діабет протягом періоду спостереження. Однак швидка поява підвищеної смертності в групах з вищим рівнем 1-годинної глюкози після навантаження робить малоймовірним, що розвиток діабету та його ускладнення є єдиною причиною підвищеної смертності. По-друге, кількість лабораторних показників була обмеженою, хоча вони включали відомі фактори ризику, такі як ІМТ та гіпертонія. Навіть після коригування цих факторів рівні 1-годинної глюкози після навантаження залишалися сильно пов'язаними зі смертністю. По-третє, дослідження проводилося на одній когорті, і оскільки середній вік учасників становив 62,0 роки, невідомо, чи можна застосувати ці результати до молодших груп населення.

Висновок

Підсумовуючи, це дослідження чітко показує, що рівень 1-годинної глюкози після навантаження ≥170 мг/дл є потужним предиктором майбутньої смерті у літніх людей з НТГ. Збільшення частоти серцево-судинних захворювань та злоякісних новоутворень є основними причинами цієї підвищеної смертності. Таким чином, рівні 1-годинної глюкози після навантаження слід розглядати як важливий маркер високого ризику майбутньої смерті. Цей маркер може бути надзвичайно корисним для раннього виявлення та цілеспрямованих втручань у серцево-судинні захворювання та злоякісні новоутворення, тим самим сприяючи запобіганню смертності. Подальше розкриття механізмів, що лежать в основі зв'язку між 1-годинною глюкозою після навантаження та майбутньою смертністю, має вирішальне значення для розробки нових стратегій профілактики смертельних захворювань та продовження тривалості здорового життя.

ДЖЕРЕЛО: PNAS Nexus

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.