Остеопороз після інсульту: огляд причин та можливих методів лікування

Дата публікації: 21.08.2024

Автори: Редакція платформи «Аксемедін» , Відкриті джерела

Ключові слова: остеопороз, інсульт, мінеральна щільність кісток, геміплегія

Анотація

Остеопороз є відомим наслідком інсульту, асоційованим з підвищеною ймовірністю переломів, переважно шийки стегна, що призводить до подальшої інвалідності. Патерн втрати кісткової маси у пацієнтів після інсульту відрізняється від того, що зазвичай спостерігається при постменопаузальному остеопорозі, оскільки він обмежений паралізованою стороною і більш виражений у верхніх кінцівках. На масу кісток у пацієнтів після інсульту впливають кілька факторів, таких як ступінь парезу, порушення ходьби та тривалість іммобілізації. Патогенез остеопорозу після інсульту залишається не до кінця з'ясованим. Парез, знижена рухливість і зменшене навантаження на кістки, здається, відіграють основну роль. Інші фактори, такі як харчування та лікарські, також можуть мати значний вплив. У статті розглянуто клінічні докази, патофізіологію та можливі методи лікування остеопорозу після інсульту.

Вступ

Втрата мінеральної щільності кісток (МЩК) і остеопоротичні переломи, особливо шийки стегна, є поширеними ускладненнями після інсульту. Остеопороз після інсульту відрізняється від остеопорозу, пов'язаного з віком, або втрати кісткової маси вторинної до ендокринних захворювань, порушень харчування та факторів, пов'язаних з ліками, оскільки він більш виражений на паралізованій стороні та зазвичай у верхніх кінцівках більше, ніж у нижніх. Клінічне значення остеопорозу після інсульту полягає в тому, що він призводить до кісткової ламкості та підвищує ризик переломів, переважно шийки стегна. Переломи зазвичай є тригерною подією, що привертає увагу до здоров’я кісток в осіб, які перенесли інсульт. Ускладнення від переломів ведуть до підвищення захворюваності та смертності, а також до збільшення витрат на медичне обслуговування. Загалом, у пацієнтів після інсульту перелом шийки стегна може стати клінічною катастрофою, яка часто веде до подальшої інвалідності.

Клінічні докази

Інсульт і втрата кісткової маси

Інсульт часто супроводжується значною втратою кісткової маси, що призводить до підвищеного ризику переломів. Хоча втрата кісткової маси була визнана можливим ускладненням геміплегії з шістдесятих років, лише протягом останніх двох десятиліть кілька досліджень показали значне зменшення МЩК та маси кісток після інсульту. Втрата кісткової маси починається в дні безпосередньо після судинного ураження головного мозку і поступово накопичується до 3–4 місяців після інсульту. Потім втрата кісткової маси прогресує повільніше майже до кінця першого року після інсульту. Після цього, подібно до того, що спостерігається при травмах спинного мозку, ймовірно досягається стійкий стан, що веде до постійної втрати кісткової маси та подальшого підвищеного ризику переломів. На сьогодні довготривалий курс втрати кісткової маси після інсульту ще не був оцінений. Деякі дані про хронічних пацієнтів після інсульту (до 15 років після ураження) доступні, але лише з поперечних досліджень. Лонгітудинальні дослідження є основними для розуміння змін в МЩК та модифікацій маси кісток після інсульту. На жаль, немає досліджень з тривалістю спостереження понад 12 місяців. Інші дослідження оцінили втрату кісткової маси за коротший проміжок часу, тоді як довший період спостереження доступний тільки в дослідженні одного пацієнта.

Докази свідчать про те, що втрата кісткової маси зазвичай відбувається на паралізованій стороні. Протягом першого року після інсульту пацієнти можуть втратити до 14% МЩК у проксимальному відділі стегна і до 17% у верхніх кінцівках. Втрата кісткової маси може спостерігатися і в проксимальному відділі не паралізованого стегна, тоді як у не паралізованій верхній кінцівці МЩК може збільшуватися. У пацієнтів з тривалим інсультом (до 484 тижнів після інсульту) зменшення вмісту мінералів у кістках було зафіксоване до 21% для верхніх кінцівок і 4,5% для нижніх кінцівок. Дослідження остеопорозу після інсульту часто стикаються з кількома проблемами. По-перше, автори використовували різні техніки для вимірювання щільності кісток, такі як двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXA), комп'ютерна рентгенівська денситометрія (CXD) та периферична кількісна комп'ютерна томографія. Крім того, автори вимірювали щільність кісток на різних ділянках (наприклад, рука, передпліччя, стегно), тоді як вимірювання МЩК у стегні за допомогою DXA вважається стандартною технікою. Ці проблеми ускладнюють узагальнення та порівняння результатів. Хоча остеопороз зазвичай більше вражає жінок, стать має ймовірно більш обмежений вплив на остеопороз після інсульту. Деякі автори вказали, що жінки мали більшу втрату кісткової маси ніж чоловіки після інсульту. Однак дані зазвичай отримані з малих вибірок і часто використовували техніки та ділянки вимірювання МЩК, які не рекомендовані сучасними настановами. Зв’язок між тяжкістю остеопорозу після інсульту та віком в літературі не підкреслено, хоча слід враховувати, що остеопороз зазвичай вражає осіб старших 65 років. Таким чином, оцінка ризику у пацієнтів після інсульту також повинна враховувати вік як незалежний фактор. 


Перегляньте записи та зареєструйтесь на майбутні заходи в межах Ortho Trauma Friday.


Інсульт і переломи

Пацієнти після інсульту мають вищий ризик переломів у порівнянні з віковими та статевими відповідниками. Розраховано, що втрата МЩК в геміплегованій кінцівці пацієнтів після інсульту становить 1–1,5% на  місяць. Клінічно це означає, що протягом одного року втрати МЩК будуть становити 12–15%. Приблизно 10% пацієнтів після інсульту будуть мати перелом у першому році після інсульту, в той час, як річний ризик перелому у населення старшого віку, без інсульту, становить близько 1,5%. У пацієнтів після інсульту, переломи зазвичай виникають на паралізованій стороні та в зоні навантаження, наприклад, шийка стегна, лопатка, передпліччя. Остеопороз, пов'язаний з інсультом, визначається великим числом переломів, переважно шийки стегна, що частіше за все є тригером для звернення до лікаря, а це може зумовити подальше покращення загального стану пацієнта.

Патофізіологія остеопорозу після інсульту

Патогенез остеопорозу після інсульту ще не цілком з'ясований. Порушення у зв'язку з рухом і парез можуть грати основну роль у зменшенні МЩК. Роль таких факторів, як тривала іммобілізація, відсутність навантаження, знижене фізичне навантаження, дисфункція нервів і порушення харчування також обговорюється. Механічне навантаження на кістки є ключовим фактором для підтримання кісткової маси. Дослідження показали, що зменшене навантаження на кістки у пацієнтів після інсульту викликає велику втрату кісткової маси у порівнянні з інсультами без паралічу. Існують також докази того, що основні механорецептори, які відповідають за резорбцію кістки, можуть бути порушені у пацієнтів після інсульту.

Методи лікування

Лікування остеопорозу після інсульту включає фізичні вправи, які можуть допомогти зменшити ризик переломів, покращуючи загальну фізичну активність та зменшуючи іммобілізацію. Лікування лікарськими засобами, такими як біфосфонати, може бути корисним, хоча їх ефективність у пацієнтів після інсульту потребує подальшого вивчення. У деяких випадках може бути показана додаткова терапія, така як гормональна терапія, яка повинна бути обрана з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.

Висновки

Остеопороз після інсульту є значущим клінічним ускладненням, яке веде до підвищення ризику переломів, особливо в області шийки стегна. Хоча патофізіологія залишається не зовсім зрозумілою, основними факторами є парез, тривала іммобілізація і зменшене навантаження на кістки. Лікування включає фізичні вправи та лікарські засоби, хоча їх ефективність потребує подальшого дослідження. Раннє виявлення і лікування остеопорозу може допомогти зменшити ризик переломів і поліпшити загальний стан пацієнтів після інсульту.


ДЖЕРЕЛО: https://karger.com/


На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Обіцетрапіб – прорив у лікуванні дисліпід ...
Клінічне завдання. Випадок загруднинного б ...
Клінічні аспекти гіперкоагуляційних станів
Бета-амілоїдні білки як маркери ризику сме ...
Відкриття у медицині, які ви могли пропуст ...
Транскатетерна заміна трикуспідального кла ...
Колагеновий клапан може лікувати дитячу хв ...