Тетрада Фалло: хірургічне лікування. Питання залишаються
Дата публікації: 21.01.2022
Автори: Відкриті джерела
Ключові слова: кардіологія, дослідження, хірургічне лікування, тетрада Фалло, вада серця

Тетрада Фалло (TФ) належить до найбільш поширених ціанотичних вроджених вад серця.
Серед небезпечних станів, які обтяжують стан хворих у ранній післяопераційний період, є регургітація на легеневому клапані внаслідок його руйнування при виконанні трансанулярної пластики вихідного тракту правого шлуночка. Однак так це, чи ні, і чи варто виконувати реконструкцію легеневого клапана, питання залишається відкритим. Відсутні також масштабні дослідження з приводу користі формування моностулкового клапана легеневої артерії. Дати відповідь на поставлені запитання мали на меті автори наведеного дослідження. Стаття надрукована у виданні «Хірургія» («BMC Surgery»), 2022 р.
Матеріал та методи дослідження
Результати дослідження базувалися на аналізі даних хірургічного лікування ТФ, представлених у 10 публікаціях: 8 ретроспективних когортних досліджень та 2 рандомізованих контрольованих дослідження, починаючи з 2000 р. і дотепер (час написання статті). Всього включено 661 пацієнта, яким виконано радикальну корекцію ТФ. Результат лікування аналізувався у двох групах: І група — 349 пацієнтів із формуванням моностулки, та ІІ група — 312 пацієнтів без цієї процедури. Первинна точка аналізу передбачала визначення періопераційної летальності; вторинна — час штучного кровообігу та перетиснення аорти, залишковий градієнт тиску та ступінь регургітації, тривалість штучної вентиляції легень, перебування у відділенні реанімації та загальний час госпіталізації.
Отримані результати
Автори дослідження зазначають, що періопераційна смертність становила 1,1% (4/349) у І групі. Натомість у ІІ групі вона була майже вдвічі вищою і становила 1,9% (6/312), хоча статистичної достовірності у групах не доведено (відношення ризиків (ВР) = 0,69, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,20–2,41, p=0,58). При цьому тривалість штучного кровообігу у І групі була достовірно довшою на 23,18 хв (1 хв; 95% ДІ 17,93–28,42, p<0,00001), попри те, що тривалість перетиснення аорти статистично не відрізнялася у групах (1 хв; 95% ДІ 3,37–31,39, p=0,11).
Автори дослідження у результаті вивчення проблеми наголошують, що, незважаючи на відсутність достатньо доведеної статистичної різниці щодо перебігу лікування, у І групі за такими показниками, як залишковий градієнт (середня різниця тиску — 0,38 мм рт. ст., 95% ДІ 3,28–2,52, p=0,80) та ступінь регургітації на клапані (1 хв; 95% ДІ 17,93–28,42, p<0,00001), мали кращі клінічні результати у ранній післяопераційний період. Що також, хоч і опосередковано, однак сприяло швидшому одужанню пацієнтів та менш тривалому їх перебуванню у реанімаційному відділені.
Отримані результати дослідження дозволили авторам стверджувати, що трансанулярна корекція ТФ із формуванням моностулкового клапана дає суттєво кращі клінічні результати хірургічного лікування ТФ.
Як наслідок, це збігається із зниженням летальності, зменшує вираженість ступеня регургітації у ранній післяопераційний період та скорочує госпітальний період лікування.
Запитання до матеріалу
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу
NT-proBNP: Чи варто йому довіряти на 100%?
Всесвітній день тромбозу 2025: «З голови ...
Які мікроорганізми кишечника мають найбіль ...
Серцева недостатність зі збереженою фракці ...
Клінічне завдання. Випадок загруднинного б ...
Ризик інсульту, інфаркту міокарда та засоб ...