Стратегія «чотирьох препаратів» у лікуванні артеріальної гіпертензії: нові підходи до контролю артеріального тиску

Останні клінічні дослідження та нові фармакологічні розробки поступово змінюють підходи до лікування артеріальної гіпертензії, особливо у пацієнтів із неконтрольованою або резистентною формою захворювання. Поява нових антигіпертензивних засобів і комбінованих терапевтичних стратегій сприяє формуванню більш персоналізованих алгоритмів лікування, спрямованих на ефективніше зниження артеріального тиску, покращення переносимості терапії та підвищення прихильності пацієнтів до лікування.

Під час 36-х Європейських днів Французького кардіологічного товариства професор Атул Патхак (Національний інститут кардіохірургії та інтервенційної кардіології, Люксембург) представив сучасні підходи до фармакотерапії гіпертензії, що демонструють еволюцію традиційної моделі лікування. Зокрема, розглядається перехід від поступової ескалації терапії до раннього застосування комбінованих режимів лікування, включаючи комбінацію кількох препаратів у низьких дозах.

Нові фармакологічні підходи у лікуванні резистентної гіпертензії

Серед нових напрямів терапії гіпертензії значну увагу привертають препарати, що впливають на ключові патофізіологічні механізми регуляції артеріального тиску.

Одним із таких підходів є застосування селективних інгібіторів альдостеронсинтази, які пригнічують синтез альдостерону. До цього класу належить бакдростат — перший представник, який продемонстрував ефективність у пацієнтів із неконтрольованою гіпертензією.

Іншим напрямом є блокада системи ендотеліну. Апроцитентан — подвійний антагоніст ендотелінових рецепторів типу А і В — показав ефективність у пацієнтів із резистентною гіпертензією. Ендотелін є потужним вазоконстриктором, і його блокада сприяє додатковому зниженню артеріального тиску.

Такі фармакологічні інновації створюють передумови для комбінованих терапевтичних стратегій, спрямованих на одночасний вплив на кілька механізмів розвитку гіпертензії.

Комбіновані препарати як спосіб покращення прихильності до лікування

Однією з головних проблем у лікуванні артеріальної гіпертензії залишається низька прихильність пацієнтів до терапії. За оцінками експертів, приблизно 50% пацієнтів, яким призначено щонайменше три антигіпертензивні препарати, не дотримуються призначеного режиму лікування.

З метою подолання цієї проблеми активно розвивається стратегія фіксованих комбінацій кількох препаратів в одній таблетці. Такий підхід дозволяє спростити схему лікування, зменшити кількість таблеток, які необхідно приймати щодня, і, відповідно, підвищити прихильність до терапії.

Клінічні дослідження показали ефективність комбінованої терапії, що включає:

• блокатор рецепторів ангіотензину II,
• блокатор кальцієвих каналів,
• тіазидоподібний діуретик.

У дослідженні III фази було продемонстровано, що 70% пацієнтів, які отримували низькодозову потрійну терапію, досягли рівня артеріального тиску нижче 140/90 мм рт. ст. уже через 4 тижні лікування, що значно перевищувало показники групи контролю.

Стратегія «квадруплетної» терапії

Подальшим етапом розвитку комбінованого лікування стала концепція квадруплетної терапії — застосування чотирьох антигіпертензивних препаратів у дуже низьких дозах в одній таблетці.

У дослідженні QUARTET порівнювали ефективність такої комбінованої капсули, що містила:

• блокатор рецепторів ангіотензину II,
• блокатор кальцієвих каналів,
• тіазидоподібний діуретик,
• бета-адреноблокатор,
  із стандартною монотерапією.

У дослідженні взяли участь 591 пацієнт із легкою артеріальною гіпертензією. Через 12 тижнів лікування комбінована терапія забезпечила зниження артеріального тиску на 22 мм рт. ст., що перевищувало результати монотерапії.

Важливо, що частота серйозних побічних ефектів не відрізнялася між групами, що свідчить про безпечність такого підходу.

Додаткові результати клінічних досліджень

У дослідженні QUADRO також було показано, що чотирикомпонентна терапія (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатор кальцієвих каналів, тіазидоподібний діуретик та бета-блокатор) забезпечує додаткове зниження систолічного артеріального тиску приблизно на 8 мм рт. ст. у порівнянні з потрійною терапією.

Ці результати демонструють потенційну ефективність раннього використання кількох препаратів, що діють синергічно на різні патофізіологічні механізми розвитку гіпертензії.

Персоналізована терапія при супутніх захворюваннях

Сучасні підходи до лікування артеріальної гіпертензії все більше орієнтуються на принципи прецизійної медицини, що передбачають індивідуальний вибір терапії з урахуванням супутніх захворювань.

Зокрема:

• при хронічній хворобі нирок може розглядатися застосування нестероїдних антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів;
• інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2 типу забезпечують додатковий кардіо- та нефропротективний ефект;
• агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 мають кардіометаболічні переваги та сприяють зниженню артеріального тиску.

Перегляньте записи:

Таким чином, лікування гіпертензії дедалі більше враховує наявність таких супутніх станів, як:

• цукровий діабет,
• хронічна хвороба нирок,
• серцева недостатність,
• ожиріння.

Нові фармакологічні розробки та результати клінічних досліджень свідчать про поступовий перехід від традиційної поетапної ескалації лікування до ранніх комбінованих стратегій терапії артеріальної гіпертензії. Використання фіксованих комбінацій препаратів, зокрема стратегій із трьох або чотирьох компонентів у низьких дозах, може забезпечити ефективніший контроль артеріального тиску, зменшити ризик побічних ефектів та підвищити прихильність пацієнтів до лікування.

ДЖЕРЕЛО: medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.