Атипова картина інфекційного ендокардиту, спричиненого Aerococcus urinae: клінічний випадок та сучасне бачення патогенезу, діагностики й лікування

Aerococcus urinae традиційно розглядається як рідкісний у клінічній практиці збудник, що переважно спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Однак сучасні клінічні спостереження демонструють здатність цього мікроорганізму викликати тяжкі позасечові інфекції, включно з інфекційним ендокардитом (ІЕ). Частота ІЕ, спричиненого Aerococcus urinae, залишається надзвичайно низькою, проте перебіг може бути агресивним, з високим ризиком клапанних уражень та потребою у хірургічному втручанні.

 У статті представлено клінічний випадок ІЕ у 55-річного пацієнта, що доповнює сучасні уявлення про патофізіологію, діагностику та лікування цього рідкісного, але потенційно летального захворювання.

Патофізіологічні особливості Aerococcus urinae

Aerococcus urinae — грампозитивний кок, який становить менш ніж 1 % симптоматичних інфекцій сечовивідних шляхів. У літературі описано менше 50 підтверджених випадків ІЕ, спричиненого цим збудником. Поширеність становить приблизно 3 випадки на 1 млн населення.
 Фактори ризику включають:

• похилий вік,
• чоловічу стать,
• структурні аномалії сечостатевої системи,
• урогенітальні інфекції,
• супутні захворювання, що знижують імунну відповідь.

Aerococcus urinae має низку біологічних характеристик, які ускладнюють діагностичний процес. Мікроорганізм може бути помилково ідентифікований як стрептокок через схожість морфології. Крім того, він здатний утворювати біоплівки та спричиняти тромбоцитарну активацію, створюючи передумови для формування вегетацій на клапанах серця.

Сучасні молекулярні методи, зокрема полімеразна ланцюгова реакція, MALDI-TOF та технології швидкої ідентифікації у посівах крові, дозволили значно покращити діагностику цього виду та збільшити частоту його виявлення.

Перегляньте запис:

Клінічний випадок

55-річний чоловік із супутнім обструктивним апное сну, легкою астмою, цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією та тютюнопалінням в анамнезі звернувся зі скаргами на триденну задишку, лихоманку, кашель та плевритичний біль у грудях. Початково симптоми трактували як загострення астми; пацієнт самостійно застосовував інгалятори без ефекту. За кілька днів до цього він відвідував інше відділення невідкладної допомоги, де отримав емпіричне лікування доксицикліном з приводу підозри на позалікарняну пневмонію.

При надходженні виявлено ознаки сепсису: тахікардія, тахіпное, гіпоксична дихальна недостатність. При аускультації — дифузні хрипи та шум аортальної регургітації. Рентгенографія та комп’ютерна томографія грудної клітки продемонстрували двосторонні багатофокальні помутніння та наявність плевральних випотів. Лабораторні показники свідчили про підвищений рівень D-димеру, натрійуретичного пептиду B-типу та прокальцитоніну. Посіви крові дали ріст грампозитивних коків через 32 години після забору.

Ехокардіографія, проведена на третю добу госпіталізації, виявила вегетацію розміром 1,36 × 0,80 см на некоронарній стулці аортального клапана та ознаки тяжкої аортальної регургітації. Виявлення вегетації у поєднанні з системною інфекцією сформувало клінічний діагноз інфекційного ендокардиту.

Пацієнту було проведено протезування аортального клапана. Після операції молекулярна діагностика підтвердила Aerococcus urinae. Внутрішньовенні антибактеріальні препарати пацієнт отримував упродовж п’яти тижнів, що завершилося повним клінічним одужанням.

Діагностичні аспекти

У представленому випадку ключову роль у встановленні діагнозу відіграло поєднання:

• клінічних ознак системної інфекції,
• візуалізації вегетацій на клапані,
• результатів посівів крові і молекулярної ідентифікації.

Aerococcus urinae часто недооцінюють у звичайній мікробіологічній практиці через складність ідентифікації. У зв’язку з цим рекомендовано ширше застосування сучасних молекулярних методів у пацієнтів із підозрою на ІЕ та невизначеними результатами посівів.

Перегляньте записи:

Лікування

Схеми антибіотикотерапії при ІЕ, спричиненому Aerococcus urinae, не стандартизовані через відсутність рандомізованих клінічних досліджень. За даними літератури, збудник зазвичай чутливий до бета-лактамних антибіотиків, зокрема пеніциліну та цефалоспоринів, іноді рекомендовано їх застосування у комбінації з аміноглікозидами з урахуванням потенційного синергізму.

У цьому випадку хірургічне втручання було визначальним, оскільки пацієнт мав тяжку аортальну регургітацію, що становила безпосередню загрозу життю.
 Повний курс внутрішньовенного лікування дозволив досягти повної ерадикації інфекції.

Обговорення

Aerococcus urinae є рідкісним, але значущим збудником тяжких інфекцій, зокрема інфекційного ендокардиту. Його клінічний діапазон виходить далеко за межі інфекцій сечовивідних шляхів. Клініцисти мають зберігати настороженість у разі нетипового перебігу респіраторних чи системних інфекцій, особливо у пацієнтів з неспецифічними проявами, сепсисом, ознаками серцевої недостатності чи атиповими змінами на візуалізації.
 Завдяки новим методам ідентифікації кількість виявлених випадків зростає, що вимагає оновлення діагностичних протоколів та розробки стандартизованих підходів до лікування.

Висновки

Представлений випадок демонструє, що Aerococcus urinae може викликати тяжкий інфекційний ендокардит із загрозливими ускладненнями, навіть за відсутності урогенітальних інфекцій чи очевидних факторів ризику. Рання діагностика, сучасні мікробіологічні технології, мультидисциплінарний підхід та своєчасне хірургічне втручання є ключовими умовами успішного лікування таких пацієнтів.

ДЖЕРЕЛО: Annals of Internal Medicine

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.