Лікарі-труенти: Джеймс Паркінсон

Дата публікації: 11.04.2019

Автори: Юдіна Ольга лікар-педіатр, Жмеринська центральна районна лікарня

Ключові слова: Лікарі-труенти, симптоми, хвороба Паркінсона, лікар, лікарі-труенти

Рік тому «Аксмедін» розповів про лікаря-труента Жана Мартіна Шарко (фр. Jean Martin Charcot; 29 листопада 1825 р. — 16 серпня 1893 р.) — піонера неврологічної науки, який дав назву хворобі Паркінсона. Саме завдяки Шарко в історії медицини стало відоме ім’я людини, що ідентифікувала стан, спричинений тремтінням і паралічем, із захворюванням центральної нервової системи.

У 1817 році англієць Джеймс Па́ркінсон (англ. James Parkinson; 11 квітня 1755 р. — 21 грудня 1824 р.) публікує «Есе про тремтливий параліч» (Essay on the Shaking Palsy). Як лікар-практик, він побачив шість хворих на вулицях Лондона, відзначив і описав основні симптоми захворювання:

  • мимовільне тремтіння;
  • розлади ходи.

Лікар розумів, що досліджень цього захворювання мало, але, зважаючи на соціальне значення хвороби і неминучість інвалідності, вирішив не зволікати з публікацією, про що чесно сказав у передмові до статті. Значущість роботи Джеймса Паркінсона помітив Жан Мартін Шарко лише через 70 років після смерті автора.

Джеймс Паркінсон — син лікаря. Ще у 1777 році він допоміг батькові реанімувати людину після спроби самогубства, за що його відзначили медаллю як почесного члена Королівського гуманного товариства. У 1778 році Паркінсон став асистентом батька, отримав диплом Королівського коледжу хірургів, а у 1784 році його зарахували до списків Лондонської асоціації хірургів. Внесок Паркінсона в розвиток медицини не обмежений описом тремтливого паралічу — він працював у різних напрямках медицини:

  • Цікавився захворюваннями, що характеризуються порушенням психіки. Був стурбований ставленням суспільства до таких хворих.
  • Приділяв увагу санітарно-просвітницькій роботі. У 1799 році опублікував «Медичні настанови», метою яких було підвищення обізнаності населення щодо збереження здоров’я.
  • У 1805 році побачила світ його робота щодо подагричного артриту.
  • У 1812 році у співавторстві із сином, теж лікарем, вперше англійською описав випадок апендициту, ускладненого перфорацією червоподібного відростка, яка призвела до смерті хворого.

Паралельно з лікарською практикою Джеймс Паркінсон цікавився палеонтологією і геологією:

  • Спільно з дітьми та друзями проводив експедиції, розшукуючи зразки копалин рослин і тварин.
  • У 1804 році опублікував перший том монографії «Органічні форми життя минулого світу» (Organic Remains of a Former World), яку проілюстрував власними гравюрами. У 1808-му і 1811-му вийшли другий і третій томи монографії. За дослідження у сфері палеонтології Джеймса Паркінсона обрали членом імператорської Московської спілки дослідників природи.
  • У 1801році видав «Кишеньковий довідник хіміка», де повідомляв про власні знахідки у галузі природничих наук.
  • У листопаді  1797 року разом із друзями був присутній на першому зібранні Лондонського геологічного товариства у таверні масонів.
  • Періодично писав статті для наукових видань Геологічного товариства «Хімія і мистецтво», «Журнал природної філософії».
  • У 1822 році видає «Нариси оріктології» (оріктологія — дисципліна щодо розпізнавання копалин за їх зовнішніми ознаками).

Також варто згадати про політичну діяльність цієї видатної людини. Паркінсон активно критикував політику уряду британського прем’єр-міністра Вільяма Пітта, написав кілька медичних доктрин, які відображали не лише його медичні знання, а й його турботу про життя пересічних людей.


Під псевдонімом Старий Хьюбер Паркінсон публікував памфлети, висловлював ідеї реформування політичної системи Англії; ратував за пряме представництво громадян у Палаті громад і участь у виборах усіх прошарків населення; був членом кількох підпільних організацій, зокрема Лондонського товариства з реформування представництва в парламенті. У 1794 році членів товариства звинуватили у спробі заколоту проти короля Георга ІІІ – так званій змові духової рушниці. Згідно з планом, вбивця мав вистрелити у Георга ІІІ з духової рушниці під час театральної вистави. У жовтні 1794 року Джеймс Паркінсон навіть постав перед Таємною радою у справі заколоту.


Як людина того часу, Джеймс Паркінсон був щирим вірянином і вважав: зародження життя на Землі відбувалося дуже повільно, але відповідно до Святого письма. У стародавній приходській церкві — Соборі Святого Леонарда, що у лондонському районі Хакні, зберігається кам’яна табличка з ім’ям лікаря як почесного прихожанина. А на площі Хокстона, на будинку, де він жив, розміщена синя табличка. На жаль, портрета лікаря не зберіглося; також невідоме точне місце його поховання. Але щорічно 11 квітня, в день народження видатного лікаря-труента, з ініціативи ВООЗ відзначають Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона, покликаний підвищити інформованість суспільства про це захворювання.

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Депресія — хвороба душі та тіла
Фокальна епілепсія у дітей: нові підходи д ...
Чинники ризику інсультів у дітей
Інформаційні онлайн-джерела з неврології
Арахноидиты головного мозга
Класифікація інсультів у дітей
Соматоформная вегетативная дисфункция: эво ...