Що варто знати про інфекційний мононуклеоз

Дата публікації: 30.03.2020

Автори: Центр громадського здоров'я МОЗ України

Ключові слова: мононуклеоз, вірус Епштейна — Барр

Інфекційний мононуклеоз — гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейна — Барр (ВЕБ, EBV).

Термін «мононуклеозоподібний синдром» застосовують щодо недуг, які клінічно нагадують інфекційний мононуклеоз, проте мають відмінну етіологію (цитомегаловірусна інфекція, гострий ретровірусний синдром).

Протягом 2019 року в Україні 5 467 людей захворіли на інфекційний мононуклеоз. Зокрема, 863 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 4 597 — у дітей до 17 років.

Збудник інфекційного мононуклеозу — ДНК-вмісний вірус родини Herpesviridae. Вірус має 2 варіанти (A і B, або 1 і 2). Обидва поширені та зумовлюють однакове захворювання. Збудник нестійкий у зовнішньому середовищі, швидко гине внаслідок висушування, під дією високої температури.

Джерело інфекції — хвора або інфікована людина. Після первинного інфікування вірус періодично виділяється зі слиною протягом усього життя.

Інфікування відбувається через контакт зі слиною, наприклад поцілунок і забруднені слиною предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи пляшки. Інфікування також можливе через переливання крові, пересадку кісткового мозку чи органів.

Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів.

Сприйнятливість населення до захворювання висока. Будь-які імунодефіцитні стани сприяють генералізації інфекції.

Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів.

Клінічні прояви інфекційного мононуклеозу:

  • гарячка;
  • генералізована чи регіонарна лімфаденопатія;
  • тонзиліт, фарингіт і гепатоспленомегалія;
  • характерні зміни загального аналізу крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).

У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу сприятливий. Водночас захворювання може зумовити небезпечні для життя ускладнення, зокрема:

  • обструкції верхніх дихальних шляхів;
  • розриви селезінки;
  • тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні анемії.

Лабораторна діагностика:

  • загальний аналіз крові;
  • імуноферментний аналіз (ІФА);
  • ПЛР-діагностика.

Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне спостереження за контактними особами з епідемічного осередку рекомендоване протягом 20 днів. Ефективність дезінфекції в осередку не доведена.

Особи, які недавно перенесли підтверджену ВЕБ-інфекцію або хворіли на мононуклеозоподібне захворювання, не повинні бути донорами крові та органів для трансплантації.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Лікування інсультів у дітей: вступ
Синдром струшеної дитини: міф чи реальніст ...
Чинники ризику інсультів у дітей
Протокол лікування гострого бронхіоліту у ...
Клініко-анамнестичні особливості пилково-х ...
Згортання крові: оцінка коагуляційного гем ...
Всі перинатальні центри в Україні отримали ...