Хто надає паліативну допомогу в Україні

Дата публікації: 15.10.2019

Автори: Редакція «Аксемедін»

Ключові слова: паліативна допомога, наказ моз, хоспіс, всесвітній день паліативної і хоспісної допомоги, наказ МОЗ

Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги 2019 року припадає на 12 жовтня. Світовий альянс паліативної та хоспісної допомоги цьогоріч оголосив тему цього дня: «Моя турбота — твоя турбота». Як зазначено в матеріалі, присвяченому World Hospice and Palliative Care Day 2019 на сайті Альянсу, ця тема вибрана для того, щоб:

  • громадськість зажадала паліативної допомоги;
  • кожна людина, яка страждає від невиліковної хвороби, могла вплинути на політиків для усвідомлення пріоритетності фінансування паліативної допомоги.

Дивує той факт, що в Наказі МОЗ України від 7 лютого 2013 року №41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні» (далі — Наказ 41) затверджено Порядок надання паліативної допомоги і Перелік медичних показань для надання паліативної допомоги, але відсунтнє згадування про такий заклад, як хоспіс. Наказом 41 визначено такі поняття:

  • загальна паліативна допомога — паліативна допомога, яку надають паліативному пацієнту від моменту встановлення діагнозу невиліковного захворювання, що прогресує, медичними працівниками відповідно до їхньої спеціалізації;
  • паліативна допомога — вид медичної допомоги, який дає змогу покращити якість життя паліативного пацієнта та допомогти членам його родини запобігати та полегшувати страждання невиліковно хворої людини;
  • паліативне лікування — складова частина паліативної допомоги, яка передбачє надання адекватного ефективного знеболювання, медикаментозної терапії, медико-психологічної реабілітації, хірургічних та інших методів лікування та догляду;
  • паліативний пацієнт — пацієнт будь-якої вікової групи, хвороба якого не піддається лікуванню, спрямованому на одужання;
  • спеціалізована паліативна допомога — паліативна допомога, яку надають пацієнту зі складними потребами, що не можуть бути адекватно вирішені на первинному рівні медичної допомоги.

За Наказом 41, паліативну допомогу надають заклади охорони здоров’я за наявності:

  • сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров’я;
  • ліцензій Міністерства охорони здоров’я на право провадження господарської діяльності: з медичної практики; з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Поняття «хоспіс» визначено чинним Наказом МОЗ України №463 «Про затвердження заходів щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009–2010 роки» від 26 червня 2009 року. Це базовий науково-методичний і лікувальний заклад з питань паліативної та хоспісної допомоги пацієнтам із невиліковними хворобами та обмеженим терміном (за прогнозом) життя. Також чинний статус має Наказ МОЗ України № 483 «Про затвердження Примірного положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз» від 11 червня 2010 року (далі — Наказ 483).

За Наказом 483, хоспіс — лікарня (відділення, палата паліативного лікування), що створена для хворих на туберкульоз «для надання цілодобового кваліфікованого догляду, необхідної патогенетичної, симптоматичної та психологічної допомоги хворим на туберкульоз (хронічний, хіміорезистентний, поєднаний з ВІЛ-інфекцією тощо), незалежно від бактеріовиділення, які не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, з тяжкими розладами життєдіяльності, у термінальній стадії захворювання, а також для психологічної та соціальної підтримки родичів хворого на період хвороби та втрати ними рідного».

  • для пацієнтів фтизіатричного профілю, за Наказом 483, хоспіс — це не обов’язково окрема установа;
  • для пацієнтів з іншими захворюваннями, за Наказом 463, хоспіс — це базовий науково-методичний і лікувальний заклад.

У перекладі з англійської, хоспіс — це будинок для мандрівників. Назва походить з часів, коли хворі пілігрими, які подорожували до Святої землі, залишалися в окремих будинках при монастирях. Філософія хоспісу стверджує, що хоспіс — це не будинок смерті, а притулок для життя людей, що знесилені невиліковною хворобою. Вперше це слово вжито як назву місця для догляду за тими, хто помирає, у ХІХ сторіччі.

Кілька фактів з історії хоспісів:

  • 1842 рік: втративши родину, француженка Жане Гарн’є відкриває в Ліоні притулок «Голгофа» — прообраз сучасних хоспісів.
  • 1879 рік: сестри милосердя ордену Матері Марії Айкенхед у Ірландії заснували Дублінський хоспіс Богородиці. Згодом подібні заклади відкриваються у Європі та Америці.
  • 1947 або 1948 рік: до хоспісу «Дім святого Луки для тих, хто помирає»  приходить Сесілія Сандерс — засновниця сучасної організації  паліативної та хоспісної допомоги.

З відкриттям хоспісів розпочинається зміна поглядів людства на паліативну допомогу. Відомо, що «Дім Святого Луки для тих, хто помирає», заснували Горвард Барет і Методистська місія у Іст-Енді (східному Лондоні). Заклад щорічно складав звіти, у яких вказував характер пацієнтів, їхню мужність перед обличчям смерті. 1935-го побачила світ книга Альфреда Ворчестера «Догляд за хворими і тими, хто помирає». Автор узагальнив власний досвід роботи сімейним лікарем і практику паризьких черниць ордену Святого Августина, які доглядали за тими, хто вмирає.

  • 1967 рік: Сесілія Сандерс організовує у передмісті Лондона перший хоспіс сучасного зразка.
  • 1981 рік: ВООЗ приймає Лісабонську декларацію, де вказано права пацієнта, і вперше визнає право людини на смерть з гідністю.
  • 1986 рік: ВООЗ приймає «сходини знеболення» — покроковий алгоритм адекватної терапії лікування хронічного болю.
  • 1988 рік: для поширення ідеології паліативної допомоги засновано Європейську асоціацію паліативного догляду (ЕАРС).
  • 1997рік: відкрито перший український хостел у Львові за сприяння міської адміністрації та допомоги служби Мальтійського ордену.

За Наказом 41, «основним завданням паліативної допомоги є забезпечення максимально можливої якості життя пацієнту і членам його родини шляхом вирішення фізичних, психологічних та духовних проблем, які мають місце у пацієнта. Загальна паліативна допомога надається вдома та в закладах охорони здоров’я, які надають первинну медичну допомогу». Тобто надання пацієнтам загальної паліативної допомоги покладають на лікарів первинної ланки.

Спеціалізовану паліативну допомогу надають удома та в закладах охорони здоров’я вторинного і третинного рівнів медичної допомоги мультидисциплінарною командою. В Наказі 41 вказано спеціалістів команди:

  • медичні працівники, які отримали спеціальну підготовку з надання паліативної допомоги;
  • психологи;
  • соціальні працівники;
  • спеціалісти з надання духовної підтримки;
  • інші фахівці за потреби.

У Наказі 41 зазначено, що родичі пацієнта і волонтери також можуть долучатися до складу команди. Підставою для госпіталізації вважають «визначення статусу пацієнта і відсутність можливості здійснення паліативної допомоги вдома». Рішення про госпіталізацію ухвалює особистий лікар.

Філософія хоспісу стверджує, що хоспіс — це не будинок смерті, а притулок для життя людей, що знесилені невиліковною хворобою. Вперше це слово вжито як назву місця для догляду за тими, хто помирає, у ХІХ сторіччі.

Ліжковий фонд закладів, відділень і палат визначають залежно від потреб населення, медико-соціальних, демографічних, географічних та інших особливостей регіону. В Наказі 41 окремим пунктом зазначено, що «паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров’я».

Тема хоспісів і паліативної допомоги час від часу піднімають у ЗМІ. Але чи потребує суспільство України якісної паліативної допомоги? Де і як може отримати її кожна людина, що страждає від невиліковної хвороби? Ці питання залишаються відкритими.

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Причины рецидива релаксации диафрагмы посл ...
Найпоширеніші запитання про грип та ГРВІ
Успішна лапароскопічна гемінефруретеректом ...
Синдром Кавасакі: причини, симптоми, діагн ...
Леся Беш: "Атопічний дерматит у дітей: суч ...
Дисплазія сполучної тканини як провокуючий ...
Підходи до лікування атопічного дерматиту, ...