Поради Комаровського — перешкода чи допомога лікарю-практику?

Дата публікації: 02.10.2019

Автори: Редакція «Аксемедін»

Ключові слова: Євген Комаровський, поради лікаря Комаровського, книги лікаря Комаровського

У ексклюзивному інтерв’ю із Сергієм Сошинським для Accemedin.com Євген Комаровський зазначив, що «кожна бесіда лікаря з батьками — фактично маленьке інтерв’ю». Щоб з’ясувати ставлення лікарів нашого ресурсу до порад Євгена Олеговича, лікарям було запропоновано відповісти на кілька запитань.

Всього в опитуванні взяли участь 623 лікарі. Із них:

  • педіатрів — 109 (17,49%),
  • лікарів загальної практики — сімейних лікарів — 97 (15,57%),
  • дитячих спеціалістів інших спеціалізацій (дитячих неврологів, отоларингологів, інфекціоністів, хірургів та ін.) — 44 (7,07%),
  • лікарів інших спеціальностей — 373 (59,87%).

42% лікарів, які взяли участь в опитуванні, приймають дітей щодня, 9% — 1–2 протягом тижня, 8% — 1–2 протягом місяця, 7% — 1–2 протягом кількох місяців, 34% — не приймають дітей. Дещо інша картина серед окремих спеціалістів:

  • 2,75% педіатрів зазначили, що приймають лише 1–2 дітей протягом тижня.
  • 9,28% лікарів загальної практики — сімейних лікарів і 1,27% дитячих спеціалістів зовсім не приймають дітей.
  • 15,01% лікарів інших спеціальностей щодня оглядають маленьких пацієнтів.
  • 58,17% лікарів інших спеціальностей не мають справу з пацієнтами до 18 років.

Цікаво, що, відповідаючи на наступне запитання: «Як часто батьки пацієнтів запитують лікарів про думку щодо доцільності порад Євгена Комаровського?», про те, що зовсім не приймають дітей, заявило на 4% менше лікарів.

41% лікарів відповідають на запитання батьків щодо доцільності порад Євгена Комаровського 1–2 рази протягом кількох місяців, 17% — кілька раз протягом місяця, 10% — щотижня і лише 3% — щодня.

  • Щодня доводиться обговорювати з батьками поради лікаря Комаровського сімейним лікарям (5,15%).
  • Кілька разів протягом тижня — педіатрам (22,94%), сімейним лікарям (22,68%), дитячим спеціалістам (22,73%), набагато менше — іншим фахівцям (4,56%).
  • Кілька разів протягом місяця: педіатрам (20,18%), сімейним лікарям (17,53%), дитячим спеціалістам (25%), іншим спеціалістам (10,73%).

Більше половини педіатрів (53,21%) и дитячих спеціалістів (50%) досить рідко (1–2 рази протягом кількох місяців) мають розмову з батьками щодо рекомендацій Євгена Олеговича.

В інтерв’ю нашій платформі Євген Комаровський зазначив: «Під час зустрічі з лікарями протягом 15 хвилин я намагаюся розмовляти з ними як з лікарями, а потім раз — і переходжу в режим «батьки». У книгах лікаря Комаровського лікарі можуть з’ясувати багато питань і як батьки, і як фахівці.

Найбільшою популярністю серед лікарів, що взяли участь в опитуванні, користується книга «Здоров’я дитини і здоровий глузд її родичів». Її читали 52,29% педіатрів, 38,14% лікарів загальної практики — сімейних лікарів, 36,36% дитячих спеціалістів, 27,07% лікарів інших спеціальностей.

Найменше лікарі читали книгу «Початок життя вашої дитини». Серед сімейних лікарів читали книгу 5,15% , серед дитячих спеціалістів — 15,09%, серед лікарів інших спеціальностей — 8,83%.

З усіх респондентів найбільше читали цю книгу педіатри — 12,84%. Із наших  респондентів не читали книг Євгена Олеговича:

  • 7,4% педіатрів,
  • 29,89% сімейних лікарів,
  • 34,09% дитячих спеціалістів,
  • 39,67% лікарів інших спеціальностей.

На жаль, не всі лікарі знають книги Євгена Комаровського. Помилково приписали авторство окремих книг лікарю Комаровському:

  • «Годування дитини груддю» Фадеєва Л.В. — 1% респондентів, з них 0,92% педіатрів;
  • «Дитина і догляд за нею» Б. Спока — 3% лікарів, з них 4,59% педіатрів, 13,4% сімейних лікарів, 4,54% дитячих спеціалістів.
  • «Як виховати дитину і не збожеволіти» Кевіна Лемана — 2%, з них 1,03% сімейних лікарів, 4,54% дитячих спеціалістів.

Сам Євген Олегович бачить своє завдання в тому, щоб «для підготованих адекватних лікарів підготувати багатомільйонну аудиторію адекватних батьків», але для цього лікарі мають ознайомитися з його книгами та іншими матеріалами. Лише 4% лікарів, що взяли участь в опитуванні, вважають себе постійними глядачами «Школи лікаря Комаровського». Більшість респондентів (72%) дивляться цю передачу постійно, а 24% — ніколи не дивилися.

За спеціальностями глядачі розподілилися так:

  • Постійні телеглядачі: педіатри — 6,42%, сімейні лікарі — 1,03%, дитячі спеціалісти — 2,27%, лікарі інших спеціальностей — 4,29%.
  • Дивляться іноді: педіатри — 72,48%, сімейні лікарі — 75,25%, дитячі спеціалісти — 90,9%, лікарі інших спеціальностей — 72,65%.
  • Ніколи не дивляться: педіатри — 21,1%, сімейні лікарі — 23,71%, дитячі спеціалісти — 6,82%, лікарі інших спеціальностей — 23,05%.

«Щоразу, коли приходжу в аудиторію до лікарів, перше, що бачу, — величезний голод з причини дефіциту базової інформації», — зазначає Євген Олегович. Наскільки лікарі нашої платформи, які взяли участь в опитуванні, готові сприйняти ідеї лікаря Комаровського, можна судити з відповідей на такі запитання:

1. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що «Кока-кола» у разі ацетонемічного синдрому — засіб лікування?

  • Цілком погоджуються з цією думкою 14,67% педіатрів, 10,3% сімейних лікарів, 9,1% дитячих спеціалістів і лише 6,7% лікарів інших спеціальностей.
  • Переважно погоджуються з цим твердженням 31,19% педіатрів, 32,99% лікарів загальної практики, 36,36% дитячих спеціалістів, 35,65% лікарів інших спеціальностей.
  • Найбільша частка лікарів, які категорично не погоджуюся з цим твердженням, серед сімейних лікарів (22,68%), найменша — серед лікарів інших спеціальностей (17,16%).
  • Відсоток респондентів, які переважно не погоджуються щодо «Кока-коли» як одного з методів лікування синдрому циклічної блювоти, найбільший серед педіатрів (29,36%), найменший — серед лікарів інших спеціальностей (12,06%).
  • Не можуть висловити своє ставлення: 5,5% педіатрів, 15,9% дитячих спеціалістів, 18,56% сімейних лікарів, 28,41% лікарів інших спеціальностей.

Про шкідливість солодких газованих напоїв знають усі, але те, що після вживання «Кока-коли» показники кетонових тіл у сечі дійсно зменшуються, знають багато спеціалістів, що мають справу з лікуванням ацетону у дітей. Що краще для дитини — стакан «Кока-коли» або крапельниця на кілька годин?

2. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що не потрібно лікувати дисбактеріоз у дитини?

Лише ледачий не знає про те, що діагнозу «Дисбактеріоз» у МКХ-10 немає, тому не потрібно його лікувати. Дивно, але навіть серед педіатрів 3,68% із цим категорично не погоджуються, а 16,54% — переважно не погоджуються. Частка незгодних зворотно корелює з тим, наскільки часто лікарі різних спеціальностей оглядають дітей. Також дуже відрізняється відсоток лікарів, які не можуть відповісти на це запитання: якщо серед педіатрів таких немає, серед дитячих спеціалістів — 2,27%, серед сімейних лікарів — 5,15%, серед лікарів інших спеціальностей — 14,74%.

Наскільки відрізняються думки лікарів нашої платформи щодо окремих питань догляду за хворою дитиною і методів лікування, можна побачити з відповідей на такі запитання:

1. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що якщо дитина до 6 років, яка відвідує дитячий колектив, хворіє на ГРЗ від 6 до 10 разів на рік, то це — цілком природно?

  • Найбільший відсоток респондентів, які цілком із цим погоджуються, серед педіатрів (68,8%), найменший — серед лікарів інших спеціальностей (30,83%).
  • Найбільша частка тих, хто переважно погоджується — серед лікарів загальної практики (51,55%), найменша — серед педіатрів (23,85%).
  • Найменший відсоток супротивників цього твердження серед педіатрів (категорично і переважно не погоджуються, відповідно, 0,92 і 5,5%), найбільший — серед лікарів інших спеціальностей (категорично не погоджуються 9,9%, переважно не погоджуються — 20,45%).
  • Дуже мало лікарів, які не можуть чітко визначити правильну відповідь на це запитання.

2. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що більшість інфекцій верхніх дихальних шляхів не потребує відхаркувальних засобів, а найбільш ефективні відхаркувальні засоби — рясне пиття і прохолодне повітря?

Більшість тих, хто цілком погоджується з цим твердженням, серед педіатрів (65,43%), меншість — серед лікарів інших спеціальностей (44,23%). Відповідно, більша частка лікарів, які з цим твердженням переважно не погоджуються (11,26%) і категорично не погоджуються (4,6%), — це лікарі інших спеціальностей. Майже немає респондентів, які не можуть висловити своє ставлення до цього питання.

3. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що для лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів використовувати небулайзер неефективно?

Прилади для інгаляційного введення фармацевтичного засобу в організм, що виробляють частинки, менші за 5 мкм в діаметрі, дуже популярні серед батьків. Ідея введення лікарського засобу безпосередньо у вогнище інфекції, легкість у використанні, відсутність ризику опіку слизових оболонок, на відміну від парових інгаляторів, завоювали безліч прихильників як серед лікарів, так і серед батьків.

  • Найбільша частка тих, хто цілком погоджується з цим твердженням, серед педіатрів (44,03%), найменша — серед лікарів інших спеціальностей (30,83%).
  • Більший відсоток лікарів, що переважно погоджуються, серед сімейних лікарів (38,14%).
  • Переважно готові використовувати небулайзерну терапію для лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів у дітей лікарі інших спеціальностей (20,5%).
  • Більшість категорично не згодних з тим, що небулайзер у разі нежитю недоцільний, а також тих, хто не визначився, також серед лікарів інших спеціальностей (9,65% і 14,2% відповідно).

Суперечки щодо доцільності небулайзерної терапії дитині з нежитем і болем у горлі не стихають, хоча ефективність такого використання небулайзера не доведена.

4. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що до 18-місячного віку не потрібно привчати дитину до горщика?

Мабуть, саме як батьки, а не як лікарі висловлювали свою думку респонденти, відповідаючи на запитання про горщик. Для здоров’я дитини байдуже, чи проситься вона на горщик. Мабуть, саме тому більшість тих, хто з цим твердженням цілком погоджується, серед педіатрів — 37,67%. Найбільший відсоток тих, хто переважно погоджується, серед дитячих спеціалістів — 34,09%. Найбільша частка тих, хто не погоджується — серед лікарів інших спеціальностей: 21,45% — категорично, 37,53% — переважно. Приблизно однакова частка респондентів, які не можуть відповісти на це запитання, серед сімейних лікарів (10,3%) і серед лікарів інших спеціальностей (10,19%). 

5. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що більшість кишкових інфекцій не потребує хімічних антибіотиків, а головний «антибіотик» у цьому разі — рясне пиття?

За словами лікаря Комаровського, «дуже складно навчити лікарів, як чинити правильно». Найважливіше завдання натепер, на думку Євгена Олеговича, —юридично заборонити лікарям експерименти з недоказовими методами лікування. Більшість діарей у дітей спричиняють віруси, проти яких антибіотики неефективні.

  • Більшість тих, хто цілком погоджуються з цим твердженням, — серед педіатрів (51,36%), найменше згодних — серед дитячих спеціалістів (15,9%).
  • Переважно згодних із цим твердженням найбільше серед дитячих спеціалістів (47,73%).
  • Найменший відсоток тих, хто вважає за потрібне лікувати кишкові інфекції антибіотиком, серед педіатрів (3,66% твердо в цьому впевнені, 16,51% — майже впевнені).
  • Досить висока частка лікарів загальної практики готові призначити антибіотик у разі кишкової інфекції у дітей: твердо готові — 10,3%, переважно — 17,53%.

Найбільша частка тих, хто не може визначити своє ставлення до цього питання, серед лікарів інших спеціальностей — 9,11%.

6. Яка Ваша тактика, коли Ви впевнені, що дитині потрібно призначити антибіотик, а батьки кажуть, що Євген Комаровський не радить це робити?

Трапляється, що пацієнти чують не те, що каже лікар, а те, що вони самі хочуть почути. Якщо лікар впевнений, що дитині потрібно призначити антибіотик, а батьки категорично відмовляються, лікарі відреагують на цю складну ситуацію так:

  • Спробують переконати батьків, що Комаровський не заперечує необхідності та важливості антибіотиків або ніколи не казав, що у разі проблеми, яка є в їхньої дитини, антибіотики не потрібні, 70,6% педіатрів, 65,1% сімейних лікарів, 65,6% дитячих спеціалістів, 59,4% лікарів інших спеціальностей.
  • Найменший відсоток сімейних лікарів (6,2%) вважають за потрібне взяти у батьків письмову відмову та облишити ситуацію.
  • Найбільша частка лікарів інших спеціальностей (9,65%) і найменша частка педіатрів (3,7%) із тих, що взяли участь в опитуванні, готові шукати в інтернеті відеозапис, де Євген Олегович каже, що в подібному випадку антибіотик призначати потрібно. Також найбільший відсоток лікарів інших спеціальностей (9,9%) запропонують батькам спитати у Євгена Комаровського на форумі про доцільність призначення антибіотика їхній дитині.
  • Від 4,5% (дитячі спеціалісти) до 6,4% (педіатри) лікарів готові порадити батькам не дивитися науково-популярних програм про лікування дітей.

Життя набагато складніше будь-якої книжки або науково-популярної передачі. У вік обізнаності населення щодо методів лікування з мережі інтернет, нав’язливої реклами лікарських засобів, реформування медичної галузі в цілому і охорони материнства і дитинства зокрема, спростування локальних протоколів лікування педіатру щогодини доводиться вирішувати сотні питань, пов’язаних із підвищенням прихильності батьків до саме тих призначень маленькому пацієнтові, які йому потрібні. Поради Євгена Олеговича Комаровського стають у нагоді як батькам, так і лікарям.

Редакція Accemedin.com дякує Євгену Олеговичу за співпрацю, а також усім лікарям, які взяли участь в опитуванні. Здоровий глузд і бажання відстоювати інтереси маленьких пацієнтів — пріоритети тих, хто хоче бачити майбутні покоління українців здоровими.

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Лайфхаки для лікарів від професора Д. Іван ...
Синдром рецидивного візингу дошкільного ві ...
Диференційна діагностика інсультів у дітей
Интересный случай из врачебной практики: М ...
Синдром струшеної дитини: міф чи реальніст ...
Марина Маменко: «Вигадують нісенітниці: ні ...
Медичні аспекти геноциду українського наро ...