Аутизм і його вивчення у вихорі потрясінь минулого

Дата публікації: 29.03.2019

Автори: Юдіна Ольга лікар-педіатр, Жмеринська центральна районна лікарня

Ключові слова: аутизм, аутичний спектр, аутичні розлади

Відомо багато прикладів, коли відкриття етіології, патогенезу, методів лікування окремих хвороб відбувалися, незважаючи на складні історичні процеси у суспільстві. Такою нозологією є аутизм. Термін запропонував у 1911 році швейцарський психіатр Ейген Блейлер (англ. Eugen Bleuler; 30 квітня 1857 р. – 30 липня 1939 р.). Теоретичним фундаментом щодо розладів аутистичного спектра вважають дві роботи:

  • Autistic Disturbances of Affective Contact («Аутистичні порушення афективного контакту») 1943 р. австрійського і американського психіатра Лео Каннера (англ. Leo Kanner 13 червня 1894 р. — 3 квітня 1981 р.).
  • «Autistischen Psychopathen» im Kindesalter («Аутистична психопатія у дитинстві») 1944 р. німецького педіатра і психіатра Йоханна Фрідріха Карла Аспергера, (нім. Johann (Hans) Friedrich Karl Asperger; 18 лютого 1906 р. — 21 жовтня 1980 р.).

У долі обох цих непересічних особистостей величезну роль зіграли потрясіння минулого сторіччя. Лео Каннер з причини Першої світової війни мав перервати навчання в Берлінському університеті, адже, якби він не емігрував до США 1924 року, невідомо, що трапилося би з лікарем єврейського походження у фашистській Німеччині.

Ганс Аспергер за часів Третього рейху очолив кафедру педіатрії Віденського університету. Окремі дослідники історії медицини звинувачують його у співпраці з програмою щодо дитячої евтаназії. Але достеменно відомо, що лікар Ганс Аспергер ніколи не вступав до партії нацистів, що само собою вже було досить сміливим вчинком. Аспергер публікував роботи німецькою, що зменшувало їх доступність для широкого кола англомовних лікарів.

Ганс Аспергер за часів Третього рейху очолив кафедру педіатрії Віденського університету.

Історія терміну «аутизм» була б неповною ще без двох вчених — психолога Анні Вайс і психіатра Георга Франкла. На жаль, про них доступно дуже мало інформації. Відомо лише, що вони:

  • спостерігали дітей з аутистичними розладами на початку 1930-х років у психіатричній лікарні у Відні;
  • не вживали термін «аутизм», але описали класичні симптоми цього стану.

Вайс і Франкл — сполучна ланка між роботами Аспергера і Каннера. Георг Франкл очолював психіатричну клініку, коли туди прийшов працювати молодий лікар Ганс Аспергер. Але війна змусила євреїв шукати можливість емігрувати з Німеччини. Першою до Нью-Йорку вдалося дістатися Анні. На ії прохання Лео Каннер допомагав Франклу покинути Європу. Згодом Герг Франкл працював із Каннером в Університеті Джонса Хопкінса. У 1943-му побачила світ стаття Франкла Language and affective contact («Мова і афективний контакт»).


Проте ще за двадцять років до Каннера і Аспергера медичний світ мав можливість відкрити аутизм. У 1925 році Груня Юхимівна Сухарева (11листопада 1891 р. — 26 квітня 1981 р.) зробила детальний опис аутистичних рис у шести хлопчиків. Доля Груні Юхимівни тісно пов’язана з Україною (народилася в Києві, випускниця Київського жіночого медичного інституту (1933–1935 рр.), завідувачка кафедри психіатрії в Харкові).


Ії робота про аутизм була перекладена німецькою 1926-го, (прізвище авторки помилково змінене на «Ssucharewa»), а англійською — лише 1996-го. Можливо, залізна завіса, можливо, мова, а можливо, єврейське походження Г.Ю. Сухаревої вплинули на те, що її доробок щодо аутизму був відкритий лише через 15 років після смерті авторки.

Щоб своєчасно діагностувати аутизм, необхідно:

  • уважно стежити за поведінкою дитини;
  • фіксувати нетипові для дітей одного віку форми поведінки;
  • звернути увагу на порушення мовлення;
  • пильнувати щодо відсутності емоційного контакту та цікавості до іграшок, бажання усамітнитися, стереотипності дій та страху змін.

За рекомендаціями ВООЗ, виявивши дітей із розладами аутистичного спектра, важливо надати їм та їхнім сім’ям:

  • інформацію;
  • послуги;
  • направлення до спеціалістів;
  • практичну підтримку, зважаючи на індивідуальні потреби.

Це все було б неможливо, якби лікарі на різних континентах не виявили захворювання та не звернули увагу спільноти на його ознаки. Можливо, ми називали б інші імена першовідкривачів аутизму, якби неспокійний ХХ вік не вніс корективи в особисту долю вчених. Але в житті немає умовного відмінка. Тож 2 квітня, у Всесвітній день розповсюдження знань про аутизм, подякуймо піонерам, які надали нам знання про проблему та можливість покращувати життя тих, кого вона зачепила.

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Згортання крові: кровотечі
Оптимізація терапії патології гепатобіліар ...
Про що свідчить серцевий шум
Ольга Голубовська про антибіотикорезистент ...
Оцінювання вроджених фізіологічних рефлекс ...
Лікування інсультів у дітей: вступ
Кишкові інфекції — результати опитування