Синдром червоного ока: як не пропустити серйозну патологію

Синдром червоного ока – це поширена причина звернення до сімейного лікаря/терапевта. Клінічно даний синдром включає нозології, що варіюють від тимчасового обмеження працездатності до станів із високим ризиком втрати зору. У зв’язку з цим вкрай важливо на етапі первинної ланки вирізняти прояви найбільш загрозливих станів і належним чином їх лікувати. У статті розглядається диференційний діагноз п’яти найбільш поширених патологічних станів, які супроводжуються синдромом червоного ока.

Більшість захворювань, що супроводжуються почервонінням очного яблука, досить успішно лікуються, однак лікарю часто доводиться стикатися з серйознішими ситуаціями. Травматичні пошкодження ока, сторонні тіла, гострий напад глаукоми, виразка рогівки часто вимагають негайного хірургічного лікування. Пацієнти з увеїтами, іридоциклітами, іритами потребують ґрунтовного клінічного обстеження й аналізу причин виникнення запального процесу.

1. Увеїт

Це захворювання є частою причиною зниження гостроти зору, у 25% випадків призводить до сліпоти. Передній увеїт часто поєднується з однобічним синдромом червоного ока, при цьому пацієнт скаржиться на тупий очний біль. Фотофобія, що виникає при увеїті, допомагає відрізнити дане захворювання від кон’юнктивіту. Відмітною ознакою при увеїтах є наявність преципітатів у передній камері ока, які візуалізуються при обстеженні щілинною лампою.

Здебільшого увеїт є ідіопатичним патологічним станом, але слід пам’ятати, що він може виникати як супутній стан при інших соматичних захворюваннях, таких як анкілозуючий спондиліт і запальні захворювання кишечника. Двобічний увеїт вимагає виключення асоціації з системними захворюваннями, наприклад саркоїдозом, туберкульозом тощо.

Відсутність адекватного лікування увеїту може призводити до утворення синехій, макулярного набряку, катаракти та глаукоми.

Ключовий симптом: фотофобія.

План обстеження: оцінка щілинною лампою стану передньої камери з високим збільшенням, дослідження очного дня.

Тактика: направлення до офтальмолога.

2. Гострий напад глаукоми

Виникає раптово з появою однобічного почервоніння очей, що супроводжується інтенсивним болем, зниженням зору. В ураженому оці зіниця в’яло реагує на світло. Зазначені симптоми є результатом різкого підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), іноді в 3-4 рази.

Пацієнта з підозрою на гострий напад глаукоми слід терміново направляти до офтальмолога для призначення очних гіпотензивних препаратів із метою зниження ВОТ і, можливо, проведення лазерної периферичної іридотомії для збільшення відтоку водянистої вологи.

Тривале підвищення ВОТ загрожує пошкодженням зорового нерва, гіпоперфузією сітківки, що в подальшому загрожує втратою зору.

Ключовий симптом: гостре порушення зору в одному оці.

План обстеження: вимірювання ВОТ за допомогою тонометрії за Гольдманом.

Тактика: негайне направлення до офтальмолога для зниження ВОТ.

3. Офтальмогерпес

Герпетичну хворобу рогівки слід виключати у пацієнтів із рецидивуючим синдромом червоного ока. Уражати очі можуть віруси Herpes simplex 1-го і 2-го типу або вірус Herpes zoster, зазвичай вражаються повіки і прилегла шкіра, виникають кон'юнктивіт, кератит, увеїт, ретиніт та неврит зорового нерва.

Клінічна картиназалежить від етіологічного фактора і ступеня залученості в патологічний процес структур ока: біль в оці, почервоніння (зазвичай однобічне), сльозотеча, висип на шкірі та повіках, зниження гостроти зору, загальноінфекційні прояви (гарячка, загальне нездужання).

Ключові симптоми. Рецидивні однобічні ураження очей та пов’язані з ними висипання та парестезії на ураженому боці.

План обстеження. Ретельне обстеження обличчя, шкіри голови для виявлення характерного висипу. Забарвлення рогівки флуоресцеїном дає змогу виявити характерний дендритний малюнок.

Тактика. Направлення до офтальмолога для ретельнішого обстеження. Якщо діагноз герпетичної хвороби рогівки підтверджено, призначають специфічні противірусні засоби.

4. Стороннє тіло

Сторонні тіла можуть знаходитись у рогівці або кон’юнктиві. Здається інтуїтивним, що встановити цей діагноз можна «на око», спираючись на анамнез, але він може бути імовірним. Крім того, сторонні тіла можуть розташовуватись в обох очних яблуках, тоді як клінічні прояви спостерігаються в одному оці. Пацієнт із рогівковим стороннім тілом часто вказує на інтенсивний біль, світлобоязнь і відчуття стороннього тіла. Якщо стороннє тіло розташоване глибше, біль виникає при кліпанні через механічний вплив стороннього тіла на рогівку. Таких пацієнтів важно обстежити через виражений біль і підвищену сльозотечу, які часто є ознакою травми рогівки. У такому разі слід виключити проникне стороннє тіло.

Ключові симптоми. Гострий біль і утруднення відкриття ока, відчуття стороннього тіла.

План обстеження. Обстеження обох очей для виявлення стороннього тіла, виключення проникного пошкодження.

Тактика. При поверхневому розміщенні стороннього тіла його легко видалити в амбулаторних умовах. Глибоке рогівкове стороннє тіло вимагає направлення до офтальмолога.

5. Контактна виразка, пов’язана з носінням лінз

Якщо в пацієнта, який носить контактні лінзи, виникає синдром червоного ока, то його насамперед пов’язують саме з носінням лінз. Носіння контактної лінзи порушує нормальну фізіологію рогівки і є передумовою розвитку її патології.

Виразки рогівки частіше виникають у пацієнтів, які порушують правила користування лінзами. Вони становлять значну загрозу для зору, оскільки при приєднанні інфекційного чинника можуть призводити до перфорації рогівки.

У пацієнтів часто виникає синдром червоного ока, як правило, вони вказують на непереносимість контактних лінз після розвитку виразки.

Ключові симптоми. Почервоніння і біль в оці під час носіння контактної лінзи.

План обстеження. Використання флуоресцентного барвника, щілинної лампи.

Тактика. Направлення до офтальмолога. Пацієнту необхідно радити відмовитися від носіння контактних лінз. При приєднанні бактеріальної інфекції призначають антимікробну терапію.

Як правило, такі симптоми, як зниження зору, біль і світлобоязнь, свідчать про серйозне ураження ока. Слід зазначити, що більшість нозологій, що об’єднуються у синдром червоного ока, вкладаються у симптомокомплекс кон’юнктивіту.

Синдром червоного ока може бути визначений в умовах первинної ланки, однак деякі діагнози вимагають використання спеціальних офтальмологічних обстежень. В разі, якщо етіологія синдрому червоного ока сумнівна, направлення до офтальмолога є більш доцільною й виправданою тактикою.

При підготовці статті використані матеріали www.medscape.com

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Алергічний кон’юнктивіт
Хроническая офтальмопатология – мультидисц ...
Амблиопия, или «ленивый глаз»: клиника, ди ...
Чи вміємо ми оцінювати розлади зору?
Капиллярные гемангиомы орбиты и периорбита ...
Нові краплі для очей можуть запобігти поши ...
Хвороба, що затуманює зір