Шлях внутрішньоочної тонометрії від фон Грефе до наших днів

Дата публікації: 06.03.2019

Автори: Юдіна Ольга лікар-педіатр, Жмеринська центральна районна лікарня

Ключові слова: глаукома, внутрішньоочний тиск, внутрішньоочна тонометрія, вимірювання тиску

6 березня — Всесвітній день боротьби з глаукомою.

За статистикою, у 2017 році з 643 010 дорослих, що перебували на диспансерному обліку в Україні з приводу захворювань ока та придаткового апарату, 188 973 страждали на глаукому. Із 1 051 284 виявлених у 2017 році захворювань очей глаукому діагностовано у 17 934 хворих. У науково-популярній літературі є думка, що глаукому можна назвати хворобою аристократів з тієї причини, що вона накладає на життя людини досить багато обмежень, а окулісти вважають групу захворювань, об’єднаних терміном «глаукома», найпідступнішою причиною сліпоти.

З давньогрецької «глаукома» перекладається як блакитне помутніння ока, тобто захворювання відоме з давніх часів. Про головну її причину — «гіпертонію очей» — здогадувалися ще у ХІІІ віці, але науково цей факт визнано і доведено лише трохи раніше, ніж сто років тому.

Кардинально сформулював симптоматику глаукоми Альбрехт Фрідріх Вільгельм Эрнст фон Гре́фе (нім. Albrecht Friedrich Wilhelm Ernst von Gräfe; 28 травня 1828 р. — 20 липня 1870 р.). Він також уперше у 1857 році провів успішну операцію та позбавив хворого гострого приступу глаукоми. Достовірно відомо, що Альбрехт фон Грефе розробив прибор для дослідження полів зору — кампіметр. Хто й коли вперше сконструював прилад для вимірювання внутрішньоочного тиску?

До середини 1800-х офтальмологи оцінювали внутрішньоочний тиск, натискаючи пальцями на очні яблука. З другої половини ХІХ сторіччя виникає інструментальна тонометрія, яка розвивається за двома напрямками:

  • вдавлювання (імпресія);
  • сплющування (апланація).

Окремі джерела вказують, що перший очний тонометр був створений у 1863 році, інші — що фон Грефе винайшов імпресійний прибор у 1862-му. Франс Корнеліс Дондерс (англ. Frans Cornelis Donders; 1818–1889 рр.) сконструював прилад для вимірювання внутрішньоочного тиску між 1863 та 1868 роками.

Протягом наступних 20 років з’явилося кілька апаратів. Вони мали багато деталей, що рухалися. Всі дослідження виконувалися крізь повіки та не забезпечували точність вимірів.

У 1884 році Зигмунд Фрейд поділився досвідом застосування кокаїну, а також дав невелику кількість речовини колегам, серед яких був молодий інтерн Віденської офтальмологічної клініки Карл Коллер (англ. Karl Koller; 3 грудня 1857 р. — 21 березня 1944 р.). Коллеру вперше спало на думку застосувати кокаїн для місцевої анестезії в офтальмології. Незважаючи на те, що в подальшому Коллер використовував безпечніші препарати, за піонером місцевої анестезії та видатним очним хірургом закріпилося прізвисько Кока-Коллер. Саме винахід місцевої анестезії підштовхнув до створення контактних тонометрів для вимірювання внутрішньоочного тиску.

  • 12 травня 1905 року норвежець Х’ялмар Август Шіотц (англ. Hjalmar August Schiøtz; 9 лютого1850 р. — 8 грудня 1927 р.) на зібранні Норвезького медичного товариства представив імпресійний тонометр з відступом, що дуже покращував точність результатів і був порівняно простий у використанні. Над цим винаходом Шіотц працював три роки, а в офтальмологічній практиці прилад використовують дотепер.
  • Олексій Миколайович Маклаков (27 листопада 1837 р. — 4 травня 1895 р.) започаткував апланаційну тонометрію. У 1884 році він запропонував свій апарат, а згодом його вдосконалив. Вимірювання внутрішньоочного тиску тонометром Маклакова набуло популярності в країнах колишнього СРСР.
  • Найбільш точним — еталонним — вимірюванням вважають дослідження тиску за допомогою апланаційного неінвазивного тонометра Гольдмана. Ганс Гольдман (англ. Hans Goldmann; 20 листопада 1899 р. — 19 листопада 1991 р.), австрійсько-швейцарський офтальмолог і винахідник, представив свій апарат у 1954 році. Клемент Кларк (англ. Clemtnt Clarke), працівник компанії Perkins, розробив не менш популярний портативний апланаційний тонометр у 1970-х роках.

Розробляються тонометри електричні, електромеханічні, фотоелектричні та інші.

Але будь-які маніпуляції, навіть із мінімальним впливом на рогівку, загрожують інфікуванням і мікроерозіями. Використовувати анестетики та засоби дезінфекції не завжди можливо.

Тому в 1971 році Бернард Грольман (англ. Bernard Grolman) запропонував неконтактну тонометрію (або тонометрію повітряним струменем). Патенти №5474066 (12 грудня 1995 р.) і № 6361495 (26 березня 2002 р.). Серед інновацій — портативний ручний неконтактний тонометр. Його відрізняє мала вага та робота від зарядних пристроїв. Багато лікарів користуються тоно-ручками, що дають змогу виміряти внутрішньоочний тиск крізь м’яку контактну лінзу.


Натепер є контактні лінзи з давачем внутрішньоочного тиску, а у 2014 році було заявлено про розроблення подібного офтальмологічного давача.

Важливо пам’ятати: порівнювати показники внутрішньоочного тиску, отримані за допомогою різних видів тонометрів, некоректно. Хворим на глаукому рекомендують обстеження одним приладом: лише в цьому випадку порівняння результатів має сенс.

Наказ МОЗ України від 14.05.2013 р. №372 «Про систему офтальмологічної допомоги населенню України» додатком №4 «Обсяг та порядок проведення долікарського офтальмологічного скринінгу» регламентує вимірювання внутрішньоочного тиску пацієнтам старше 40 років не рідше одного разу на три роки, а пацієнтам групи ризику розвитку глаукоми — щорічно від 35-річного віку.

Важливо пам’ятати: порівнювати показники внутрішньоочного тиску, отримані за допомогою різних видів тонометрів, некоректно. Хворим на глаукому рекомендують обстеження одним приладом: лише в цьому випадку порівняння результатів має сенс.

Групу ризику визначає як офтальмолог вторинного рівня, так і сімейний лікар або терапевт. На титульній сторінці форми 025/о роблять запис «Ризик глаукоми». Сподіваємося, найближчим часом в Україні буде впроваджена електронна карта пацієнта, що врятує лікарів від заповнення папірців. Але це не позбавляє сімейного лікаря від обов’язку виявлення чинників ризику, якщо можливо, вимірювання внутрішньоочного тиску та перевірки дотримання пацієнтом рекомендацій офтальмолога.

 

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Клінічні випадки. Олія
Капиллярные гемангиомы орбиты и периорбита ...
Чи вміємо ми оцінювати розлади зору?
Клінічні випадки. Киста
Аметропии: клиника, диагностика, профилакт ...
Синдром червоного ока: як не пропустити се ...
Інформаційні онлайн-джерела з офтальмологі ...