Меланома: від Гіппократа до сучасності

Дата публікації: 11.05.2020

Автори: Редакція «Аксемедін» , Відкриті джерела

Ключові слова: меланома, репарація ДНК, інгібування, імунотерапія, Всесвітній день меланоми, Меланома

Відносно нещодавно у кістках перуанських мумій доколумбового періоду були виявлені дифузні метастази меланоми. У перекладі з грецької назва цієї хвороби — «чорна пухлина».

Трохи історії:

  • Ще у V сторіччі до нашої ери Гіппократ називав її «чорним раком», «смертельною пухлиною з чорною рідиною в організмі».
  • Винахідник методу аускультації Рене Теофіль Гіацинт Лаене́к (фр. René-Théophile-Hyacinthe Laennec / Laënnec, 17 лютого 1781 — 13 серпня 1826) вперше застосував термін «меланоз».
  • Своєю назвою меланома «зобов’язана» лікареві, що залишив для нас перший опис розсіяного склерозу — Жанові Батисту Крювельє (фр. Jean Cruveilhier9 лютого 1791 7 березня 1874).
  • У 60-х роках минулого сторіччя під час морфологічного дослідження пухлини, яка зберігалася в Британському хірургічному музеї з 1787 року, з’ясували: тоді англійський хірург Джон Хантер (англ. John Hunter; 13 лютого 1728 — 16 жовтня 1793) видалив «раковий грибоподібний наріст» - це була саме меланома.
  • Джеймс Хогарт Прінгл (англ. James Hogarth Pringle; 16 січня 1863 — 24 квітня 1941) запропонував сучасний онкохірургічний підхід до видалення меланоми — en block.
  • 1956 року Генрі Ланкастр (англ. Henry Lancaster) встановив зв'язок між меланомою та ультрафіолетовим опроміненням.
  • 1965  — Роджер Тюркінгтон (англ. Roger Turkington)  виявив генетичну схильність до меланоми.

 

В Україні діагностику та лікування меланоми регламентовано Наказом МОЗ України від 27 листопада 2015 року N 784 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при меланомі» та Настановою 01017 «Меланома», що створена DUODECIM Medical Publications, Ltd.

До 11 травня — Всесвітнього дня меланоми, який відзначають у другий понеділок травня, редакція «Аксемедін» підготувала для Вас збірку останніх новин щодо лікування меланоми.

 

Вчені «подвоюють» генетичний ризик меланоми

27-го квітня 2020 року в журналі «Nature Genetics» опубліковано результати дослідження, яке проводили вчені Університету Лідса (University of Leeds) у Великобританії, Клівлендского інституту медичних досліджень Бергхофера (QIMR Berghofer) в Австралії, Національного інституту раку (National Cancer Institute) у США. Завдяки глобальній співпраці науковців практично подвоїлась кількість відомих ділянок геному людини, які впливають на ризик розвитку меланоми шкіри:

  • було визначено 33 нові і підтверджено 21 раніше відому ділянку;
  • дві нові ділянки вчені раніше пов’язували лише з автоімунними розладами — ще один доказ того, що імунна система відіграє важливу роль у розвитку меланоми;
  • виявлено зв'язок між меланомою і загальними генетичними варіантами в гені ТР53, що є критичним для контролю репарації ДНК у процесі поділу клітин і пригнічення новоутворень;
  • одну ділянку, яка бере участь у рості меланоцитів.

 

На думку керівника дослідження, статистичного генетика, доцента QIMR Berghofer Метью Лоу (Matthew Law), результати цих досліджень допоможуть ліпше зрозуміти шляхи, що призводять до меланоми.

 

Ініціювати смерть клітин меланоми для боротьби з раком за його власним «вимикачем самогубства»

Австралійські вчені з Сіднейського Centenary Institute (Столітнього інституту) у квітні 2020 року повідомили про нову стратегію боротьби з меланомою в International Journal of Cancer:

  • Дослідники використовували ліки для пригнічення двох окремих білків та виявили, що вони можуть викликати апоптоз і ефективно вбивати клітини меланоми.
  • Зазвичай ці захисні білки допомагають клітинам меланоми виживати, а інколи ще й підвищувати стійкість до сучасних лікарських засобів.
  • У разі комбінованого інгібування захисні здатності білків BET i MCL1 знижуються, що спонукає ракові клітини до самознищення.

Така нова стратегія лікування може виявитися корисною для тих пацієнтів з меланомою, які не відповідають на цільову терапію або імунотерапію.

 

Відсутність гену BAP1 пов’язана з імуносупресивними молекулами у випадку увеальної меланоми

Метастази увеальної меланоми є одними з найбільш резистентних до імунотерапії новоутворень. Натепер невідомо, чому пацієнти не реагують на це лікування. Дослідження, проведене науковцями з університетів Ліверпуля (Liverpool) і Турку (Turku) з використанням найсучасніших технологій для фенотипування пухлин увеальної меланоми людини, висвітлює механізми резистентності до імунотерапії:

  • У 50% пацієнтів з увеальною меланомою відсутній або мутований ген BAP1.
  • Дослідники виявили, що клітини увеальної меланоми з відсутнім BAP1 активують специфічні механізми, які відповідають за «виключення» Т-лімфоцитів — найважливіших імунних клітин, які борються і «вбивають» злоякісні клітини.
  • Виявлено молекули, що потенційно відповідають за цей процес.
  • Деякі з цих молекул можуть бути швидко нейтралізовані завдяки використанню наявних ліків, схвалених для лікування інших захворювань.

Такі результати створюють основу для нової ери комбінованого лікування з використанням інгібіторів імунної контрольної точки проти метастатичної увеальної меланоми, хоча автори дослідження підкреслюють необхідність проведення подальших клінічних досліджень для визначення ефективності комбінаційних методів лікування.  Результати дослідження опубліковано в квітні 2020 року в «Journal of Pathology».

 

Електропорація інтерлейкіну-12 може підвищувати чутливість «холодних» меланом до імунотерапії

За результатами ІІ фази клінічних досліджень раку (опублікованими в журналі Американської асоціації досліджень раку — «American Association for Cancer Research» у травні 2020 року), поєднання електропорації інтерлейкіну-12 (IL-12) ДНК (тавокіноген телеплазмід/ TAVO) з інгібітором імунної контрольної точки пембролізумабом призводило до клінічних відповідей у пацієнтів з імунологічно спокійною прогресувальною меланомою.

  • Останнім часом використовують інгібування контрольних точок у лікуванні меланоми першої лінії, але майже 40% меланом вважаються «холодними», тобто їм не вистачає достатньої інфільтрації імунних клітин у пухлині, вони не реагують на таку терапію.
  • Питання полягає в тому, як перетворити ці «холодні» меланоми на «гарячі», щоб вони почали реагувати на інгібування імунної контрольної точки.
  • Науковці вивчали вплив додавання до лікування пацієнтів з «холодними» меланомами до пембролізумабу — цитокіну, що запускає рекрутування імунних клітин (IL-2).
  • Електропорація для доставки TAVO безпосередньо до осередків меланоми дослідниками застосовувалася з метою зниження токсичності препарату.

Як зауважують автори дослідження, ключовим обмеженням цього підходу до лікування є те, що майже 60% пацієнтів не відповіли на таку терапію, а додатковим — те, що електропорація не може застосовуватися у пацієнтів з пухлинами на недоступних ділянках тіла. 

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Що нового в дослідженнях щодо раку підшлун ...
Хвороба, з якою можна і потрібно боротися
Руководство AASLD 2018 по лечению гепатоце ...
Новий метод машинного навчання покращує ви ...
Еутаназія: спокійна/безболісна смерть чи л ...
Нейрофіброматоз І типу на Прикарпатті. Вип ...
Клінічні аспекти гіперкоагуляційних станів