Чи очікує лікарів України інформаційний колапс на ринку провайдерів, що надають електронні освітні послуги у сфері БПР?

Дата публікації: 15.10.2019

Автори: Краснов Володимир Володимировичзавідувач кафедри педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права НМАПО, доктор медичних наук, професор

Ключові слова: навчання лікарів, БПР, атестація, розвиток лікаря

Останні два роки ознаменувалися активною законотворчістю у сфері реформування безперервного професійного розвитку лікарів (БПР): побачили світ Постанова Кабінету Міністрів України №302 [i] та Наказ МОЗ України №446 [ii].

Зазначені документи внесли кілька суттєвих функціональних змін у систему, яку багато років регулював відомий Наказ МОЗ України №484 [iii]. Зокрема:

1. Скасовано ексклюзивність державного сектора на заходи БПР.

2. Введено електронну форму безперервного професійного розвитку.

3. Надано суттєве значення навчальному контенту англійською мовою.

Саме ці нововведення привернули увагу професійної громадськості, яка почала обговорювати питання ризику глобального виходу на освітній ринок України як вітчизняних, так і зарубіжних неякісних організаторів заходів БПР (провайдерів, контент-провайдерів, авторів та ін.), у першу чергу в електронному форматі. Наприклад, на CPD1 ринку США діють понад 1750 (верифікованих АССМЕ) провайдерів. У країнах Європи їх кількість коливається приблизно у таких же межах. Майже всі вони пропонують послуги дистанційного навчання, зокрема за допомогою електронних навчальних ресурсів.

Інформаційна довідка. Відповідно до нормативних документів, провайдер — це суб’єкт надання освітніх послуг у сфері професійного навчання; фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація будь-якої форми власності), що провадить освітню діяльність; міжнародні та іноземні установи, організації, які реалізують відповідні програми, проекти міжнародної технічної допомоги [iv].

Спробуємо запропонувати перелік основних ризиків появи неякісних процесів організації та забезпечення дистанційного навчання:

  1. Немає чітких критеріїв якості електронного контенту. Їх не існує за кордоном. Не варто чекати їх з’явлення і у нас. Пропозиція, що обговорюється - пряме експертне оцінювання контенту, але це призведе тільки до конфлікту наукових і практичних шкіл.
  2. Неготовність практичної сфери охорони здоров’я. Система підготовки медичних кадрів покликана задовольняти потреби вітчизняної охорони здоров’я, яка функціонує відповідно до умов, що склалися. Як український лікар не зможе приїхати та відразу приступити до роботи у європейському госпіталі, так зарубіжний лікар відразу розгубиться в будь-якій районній лікарні України. У кожній країні свої стандарти організації медичної допомоги, діагностики та лікування, тому пряме перенесення методик роботи лікаря в будь-яку з країн не приведе до позитивного результату.
  3. Низький професійний рівень провайдера. Поки що ні в одному законодавчому документі не визначено, за якими темами має право підвищувати свою кваліфікацію лікар. Наприклад, у Постанові Кабінету Міністрів України №302 від 28 березня 2018 року не сказано, що провайдер БПР повинен мати відношення до установи охорони здоров’я. Цитата: «п. 6 На території України організаторами (провайдерами) заходів безперервного професійного розвитку, за які нараховуються бали, можуть бути… наукові установи та організації, заклади вищої освіти та заклади післядипломної освіти, професійні асоціації та спілки, організації роботодавців, громадські організації, міжнародні організації, їх представництва в Україні, міжнародні професійні асоціації, українські підприємства, інші установи та організації тощо».
  4. Немає чіткого визначення, що саме вважати електронним контентом. Наприклад, чи є електронним контентом, що приносить БПР-бали, популярна стаття на медичну тему з наступним автоматизованим контролем знань?
  5. Немає чіткого визначення, що таке «якісний результат електронного навчання». Натепер мається на увазі, що провайдер сам перевірятиме якість наданої ним послуги. Негативні наслідки такого підходу прогнозовані.

Ще один ризик — проблема диференціації надання навчальної послуги в межах БПР, що може привести до розмивання поняття «провайдер БПР». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №302 від 28 березня 2018 року, провайдер — це будь-який суб’єкт, що «проводить освітню діяльність». По суті, мова тут йде про процес, а не про результат, який в першу чергу має цікавити керівника медичної установи, що гарантує споживачам якість діагностичних і лікувальних послуг.

У традиційній (формальній) освіті той, хто надає освітню послугу, реалізує довгий виробничий ланцюжок, на виході якого є випускник із сформованими компетенціями. Виконуються такі основні кроки:

  1. Вивчення ринку (пропозицій) та попиту на освітню програму.
  2. Розроблення та затвердження освітньої програми із засобами діагностики.
  3. Наповнення освітньої програми контентом.
  4. Ресурсне забезпечення можливості виконання освітньої програми (кадри, методичне забезпечення тощо).
  5. Проведення освітнього процесу.
  6. Оцінювання результативності освітнього процесу.
  7. Аналіз задоволення ринкового попиту.

У формальній освіті навіть не постає питання, чи може заклад віддати частину цих процесів на виконання субпідряднику.

У свою чергу, на ринку дистанційного навчання, зокрема за допомогою електронних навчальних ресурсів, картина може суттєво змінитися. Основна її відмінність у тому, що між носієм знань (фахівцем) і безпосереднім споживачем (той, хто навчається) з’являється посередник — організація, що бере на себе безліч важливих функцій, без яких неможливо втриматися на ринку БПР. Але за такої організації БПР розмивається поняття «провайдер», оскільки відбувається організаційна стратифікація освітнього процесу, де з’являться низка спеціалізованих установ із такими послугами:

  1. Розроблення освітньої програми, її контенте і методичне забезпечення, а також післяпродажне супроводження тих, хто навчається (умовно — заклад вищої освіти);
  2. Вивчення попиту, пошук споживачів, промоція продукту на ринку, організація освітнього процесу, технологічна допомога у розробленні контенту, управління індивідуальними освітніми траєкторіями або всім освітнім процесом, доставлення контенту кінцевому споживачу, контроль якості засвоєння матеріалу (умовно — агрегатор);
  3. Гарант того, що сформовані компетенції відповідають заявленим (умовно — акредитатор).

Ми вважаємо, що в цих умовах поняття «провайдер» може бути застосовано до тієї організації, яка бере на себе відповідальність за результати навчання, а не за організацію освітнього процесу, як це виходить із Постанови Кабінету Міністрів України №302 від 28 березня 2018 року. Подібна відповідальність актуалізується наданням права на видавання відповідних документів про результати освіти.

Нині в Україні в системі дистанційної ПО та БПР із зростанням вимог споживача до якості освітнього процесу заклади освіти починають шукати можливості віддати частину свої процесів на якісний аутсорсинг, зосередившись на розробленні якісного контенту та забезпеченні результативності навчання. Один із таких прикладів — платформа «Аксемедін», яка виконує роль агрегатора медичної та освітньої інформації як багатофункціональна LMS.

У цій статті ми торкнулися лише деяких проблем організації нового для України ринку БПР лікарів і провізорів. Абсолютно зрозуміло, що без залучення професійної громадськості ризики збоїв у процесах БПР будуть дуже високі. У свою чергу ми плануємо провести аналіз і запропонувати для системи підготовки медичних кадрів досить прості критерії, на підставі яких лікар зможе орієнтуватися на ринку провайдерів БПР, провайдери — отримати певні критерії якості, а сама система підготовки медичних кадрів — мінімізувати означені ризики і отримати гарантії якості БПР.


CPD1 - Continues Professional Development

ACCME2 - Accreditation Council for Continuing Medical Education


[i] Постанова Кабінету Міністрів України №302 «Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я» від 28 березня 2018 року

[ii] Наказ МОЗ України №446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» від 22 лютого 2019 року

[iii] Наказ МОЗ України №484 «Про затвердження Змін до Положення про проведення іспитів на передатестаційних циклах» від 7 липня 2009 року

[iv] Постанова Кабінету Міністрів України №106 «Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад» від 6 лютого 2019 р.


«Аксемедін» (accemedin.com) — це найбільша українська освітня ІТ-платформа, створена для забезпечення безперервного професійного розвитку (БПР) та вдосконалення професійних компетенцій професіоналів сфери охорони здоров’я після здобуття ними вищої освіти у сфері охорони здоров’я. На ресурсі розміщений навчальний контент понад 20 професійних провайдерів наукового контенту.

Запитання до матеріалу

Максимальна кількість балів, яку Ви можете отримати:

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Клінічне завдання. Гострий абдомінальний б ...
Мультидисциплінарний підхід до сучасних оп ...
Клінічний випадок. Насильство чи ні?
Клінічне завдання. Аменорея. Діагностичний ...
Клінічне завдання. Рекурентна інфекція дих ...
Клінічне завдання. Торакальний біль і пору ...
Обґрунтування необхідності безперервного п ...